fbpx
Життєві історії
57 років мені, а чоловікові 63. Ми працюємо ще, живемо непогано. Нещодавно до нас прийшов дорослий син і сказав, щоб ми оформили спадок на них з сестрою у рівних частинах, інакше вони посперечаються. Ми з чоловіком аж сіли. Я про все це розповіла жінкам на роботі, щоб порадитися, та вони мене здивували

Одружилися ми з моїм чоловіком Василем багато років тому. Мені ще було 19 років, чоловікові на той час 25 років. Через два роки народився у нас синочок маленький, а ще через півтора – улюблена донечка. Ось тоді нашій родині дали квартиру – хорошу, велику трикімнатну квартиру. Заради неї ми навіть погодилися переїхати в передмістя з центру, від моїх батьків. Радості не було меж! У 90-х роках ми приватизували квартиру цю і прекрасно зажили, виховуючи дітей.

Життя було хорошим, чого ж ще бажати виходить.

Треба сказати, маленькими наші син з донькою були дуже дружними і слухняними. Нашу сім’ю всім в приклад ставили. Син виходив гуляти і ніколи не залишав сестру, «виховуючи» її в хлоп’ячій компанії. Якщо її хтось і слово недобре скаже, то брат завжди вступався за сестричку.

А вже коли діти підросли, у них вже стала своя збірна компанія: з дівчатами і хлопцями. Тоді вони були ще дуже дружні: ділилися між собою своїми секретами, допомагали один одному, радилися в усьому. Якщо дітям перепадало від нас – то обом відразу, тому що вони завжди трималися разом, дуже цінувати один одного і дорожили своїми добрими стосунками.

У 2005 році першою вийшла заміж наша донька, а син трохи пізніше – в 2008, пішли одне за одним онуки. Спочатку всі сім’ї дружили між собою, але потім, несподівано, почався розлад між ними, перестали знаходити спільну мову між собою.

Те у зятеві щось не подобалося, то у невістці, а наші діти своїм другим половинкам почали догоджати, відповідно, стали сперечатися між собою. Їх стало складно разом збирати під одним дахом в колі сім’ї. Ми з чоловіком їх вже не впізнаємо зовсім.

А вся справа в тому, що у двох невлаштованість в житті: син хвилюється, що у нього відберуть кредитну квартиру, тому, що два рази вже міняв роботу, а дочка хвилюється, що зять в будь-яку хвилину її з дитиною попросить піти з власної квартири, бо у них щось там в сім’ї зовсім не ладиться.

Нещодавно син прийшов до нас з батьком і каже: «Загалом, батьки, давайте зробимо так: ви обоє напишете на нас з сестрою заповіт на дві частки порівну, інакше ми з сестрою взагалі розмовляти не будемо тоді між собою. Так нам буде спокійніше і надійніше. Якщо що, то ми її продамо і поділимо навпіл, а то, якщо що – ми в судах і перестанемо говорити між собою». Я аж сіла. Це що значить: «Якщо що?». Які наші роки з батьком? Йому всього 63, а мені ще 57! Ми ще в доброму здоров’ї і працюємо самі на себе. У нас ще безліч планів попереду, навіть в плані подорожей, а вони вже квартиру нашу ділять?

Дзвоню дочці дізнатися, чому з таким проханням до нас прийшов її брат? Вона спочатку мовчала, каже, що у нього і так кредит в будь-якому випадку щось своє буде, а вона у чоловіка навіть не прописана, живе на пташиних правах. Ага, значить, у них вже суперечки почалися за спадок, і думаю, що ініціатором стала дочка. Ви не уявляєте, як нам з чоловіком стало неприємно. Ось за що так? Вони ж добрими були в дитинстві, любили одне одного.

Розповіла на роботі про свою проблему, щоб порадили щось. Хтось знизав плечима, хтось нову плітку придумав, але одна мудра жінка мені сказала, щоб я шукала причину не в своїх дітях, а в їх других половинках.

Що робити не знаю.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page