Мені 65 років, і чесно кажучи, я вважала, що заслужила у своїх дітей більше, ніж маю зараз.
5 вересня у мене був ювілей. Я нічого не святкувала, бо не до того зараз, але сподівалася, що син з невісткою, донька з зятем і внуки таки прийдуть до мене, щоб привітати, тому мінімально накрила стіл, чекала гостей.
Це мій перший день народження вдома, після 20-ти років, які я провела на чужині.
Коли мені минуло 45 років, я поїхала за кордон на заробітки. Тоді багато моїх подруг так зробили, хто в Італію, хто в Іспанію, хто в Грецію подався.
Я в Італію поїхала, бо мені сказали, що там найшвидше можна до чогось доробитися.
Гроші мені були потрібні для того, щоб своїх дітей житлом забезпечити.
У мене є син і донька, і я вважала своїм обов’язком дітям допомогти, хотіла, щоб хоч вони жили краще, ніж я.
Мені в свій час батьки нічого не дали, тому мені і так важко життя пішло – ми з чоловіком ледве назбирали на однокімнатну квартиру, жили в тісноті, бідноті, через що часто сварилися, і в підсумку таки розійшлися.
Своє завдання я виконала, купила дві квартири – однакові, двокімнатні в новобудові, і сину, і доньці. Ремонт за свої гроші там зробила, меблі допомогла купити.
Додому рідко приїжджала, раз в рік, на два-три тижні, і назад. Діти тішилися моїм приїздам, радо мене завжди зустрічали.
Собі я квартиру не купувала, вирішила, що мені і моєї однокімнатної вистачить, просто зробила в ній капітальний ремонт.
Гроші, які я привезла з собою, я вирішила не витрачати, нехай будуть, щоб я в старості у своїх дітей нічого не просила, не хочу бути для них обузою.
Мої діти мене дуже здивували, бо мало того, що вони прийшли на мій день народження без подарунків, так ще й стали за столом у мене грошей просити.
Донька сказала, що їй треба 4 тисячі євро на ремонт на кухні.
А син захотів 5 тисяч євро, бо хоче продати свою стару машину, і купити нову.
Гроші у мене є, але на такі потреби я їх не збиралася витрачати, про що дітей попередила відразу.
Пішли вони від мене ображені дуже, зі словами:
– Не думали ми, мамо, що ти така жадібна!
Це я жадібна? Я 20 років для них старалася, а в підсумку навіть подарунка від них не заслужила на свій ювілей
– А що тобі треба? У тебе ж гроші є, сама зможеш все собі купити, – сказала мені донька.
Мені вже кілька днів так прикро на душі, що словами не передати. Я нарешті зрозуміла, що була лиш гаманцем для своїх дітей.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
