fbpx
Життєві історії
5 років тому не стало тата. Усі родичі були зайняті і ми з чоловіком усе організували самі. Але найбільше за всіх мене здивувала тітка Ніна, татова рідна сестра – вона збирала конверти з грошима від родичів, які ті принесли нам, зі словами «ну ми з тобою потім розберемося». А згодом з’ясувалося, що на татовій пенсійній картці є гарна сума грошей. Я спочатку хотіла їх забрати, а потім всі рідні сказали, що це буде для тата. Гроші взяла тітка Ніна собі на зберігання. А якось я пішла до бабусі і коли зайшла в кімнату тата, то побачила що в його кімнаті ні подушок, ні ковдр, ні простирадл не має

Вже 5 років минуло, як не стало тата.

Моя мама, бабуся, тітка і навіть старші брати, всі були в той момент у відпустках або відрядженнях. Ми з чоловіком організували самі все, довелося трохи затримати, щоб всі встигли приїхати, і ніхто навіть не запропонував допомогти матеріально.

Але найбільше за всіх мене здивувала тітка Ніна, татова рідна сестра – вона збирала конверти з грошима від родичів, які ті принесли нам, зі словами «ну ми з тобою потім розберемося».

А згодом з’ясувалося, що у тата на пенсійному рахунку назбиралася чимала сума. Отримати гроші було досить легко – вони всі лежали на банківській картці, у тата всі номера і коди були записані в записнику. І тут тітонька Ніна знову наполягла – все потрібно неодмінно віддати їй, так буде надійніше. Мовляв, «потім гарне фото татові поставимо на його горбику, дороге, а ти на щось ще розтратиш?»

Йти з батьківськими накопиченнями по магазинах мені в голову не приходило, але покласти їх на рахунок в банку я все-таки хотіла – в майбутньому це могло б послужити доповненням до першого внеску при покупці квартири.

Але вся моя родина і бабуся, мама батька й тітки, поставили мене в не дуже гарне становище, що я хочу залишити собі усі гроші. І я практично віддала все татовій сестрі. Віддала гроші, отримала обіцянку, що все піде на фото для тата, а також буде лежати «на випадок, якщо з бабусею щось буде».

Далі – зовсім негарно вийшло, відвідуючи бабусю в їх спільній з татом квартирі, тітка мала свій ключ від неї, я стала помічати, що потихеньку з татової кімнати почала десь діватися постільна білизна, подушки, ковдри, потім дорогі інструменти.

Якось раз мій чоловік брав для робіт по дому перфоратор, так бабуся уточнила, що його обов’язково потрібно буде тут же повернути на старе місце! Але ми хоча б питали, перед тим як чимось скористати, і дійсно потім повертали. Тітка Ніна ж брала мовчки, а якщо я і намагалася дізнатися – куди і навіщо, відповідала «у мене гості, мені білизни і ковдр не вистачає».

Минуло відтоді вже 5 років, ніякого нового пам’ятника ніхто не поставив, про гроші розмов немає, все татове майно, крім квартири, забрала тітка Ніна. З бабусею я ці питання не обговорювала, хоча прикро досі.

Законну спадщину я отримала, це квартира, бо її моя тітка просто не змогла забрати. А все інше, що «погано лежало» вона забрала при першій же гарній нагоді. Ну і, звичайно ж, ми дуже погано зараз з нею спілкуємося, тому що вона на мене ображена за квартиру.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – lviv.znaj.

facebook