fbpx
Breaking News
Поліна не pозуміла куди він вeзе її з дітьми, а Сергій мoвчав. Пiд’їхали вони до великого зaміського будинку. Вuявився будинок його матері. Поліна бoялася, як вiдреагує майбутня свeкруха на нeї і чyжих дiтей. І тут вuйшла вoна
Oдного pазу Людмила пpийшла в тaкому стaні, так рuдала, що я дoвго не мoгла зpозуміти в чoму спpава. І тут Люда видaла пpиголомшливу новину: Петро її кuнув і пiшов до iншої жiнки. Спoчатку плaкала щoвечора, а потім виpішила чoловіка пoвернути
Уже на 7-му мiсяці вaгітності Олі було пoгано від того, що їй не дoзволили летіти в Індію. Нaрoдила сина і відpазу вiддала матері в сeло. Чеpез рік пpиїхала тiльки зaсмагла Оля, пoбула кілька днів з сином і знoву поїxала. Дaла oбіцянку, що пoвернеться за сином, кoли йому буде вже п’ять
Нiколи не зітpеться з пам’яті тoй вересневий день, кoли кoханий сказав, що в жовтні одpужується з iншою. Через півроку — як гpім серед ясного неба — пpиходить мій коxаний, стає на кoліна, каже, що кoхає лише мене. Oдне моє слово — і він покuне дpужину й жuтимемо рaзом. Та знaла, що у коxаного три місяці тому наpодився синoчок. Забpати бaтька від дитини було для мене стpашним гpіхом
Ліда мала двох синів, та вони не спішили до матері. Кoли чoлoвік залишив цей світ, вона зосталася сама у хaті. Та oднoго дня у дім пpийшла бiдa
Без рубрики
5 доказів, що шлюбу не треба боятись

Чуєш «подружжя, одруження, шлюб» — і думаєш: пастка, неволя, кінець свободи. Однак чи буде подружжя визволенням, чи ланцюгами каторжника — значною мірою залежить від тебе.

Я знаю, що кажу. Я вже понад 20 років заміжня. Якби могла дати молодому поколінню одну пораду, то сказала би так: «Не дайте себе переконати, ніби шлюб — це закування в кайдани!»

Оманливі стереотипи

Кожний десь це чув. Стереотип уперто закріплюють медіа: популярні розважальні програми, пісні та фільми повні нещасливих пар, які одні одного критикують або тонуть у лестощах, допускаються зради (так ніби конфлікт будує драматургію, яка втягує глядача).

Але, благаю, байдуже, чи ти молода жінка, чи чоловік, — знайди кращі зразки подружжя для наслідування! Навіть якщо тобі пощастило і твої дідусі-бабусі чи й батьки живуть у щасливих подружніх зв’язках, то все одно легко помітити темні сторони багаторічних стосунків. Люди з твого найближчого оточення, особливо ті, хто нещасливий у подружжі, можуть пробувати знеохотити тебе до заручин і шлюбу, повторюючи за будь-якої нагоди:

«Радій свободі. Поки ти вільний, нікому нічого не мусиш пояснювати!»

«Шлюб це тільки інституція… а хто хоче жити в інституції?»

«Ти така молода. Звідки ти можеш знати, чого хочеш?»

Перш ніж скажеш «так»

У чому річ. Якщо тобі ще немає 30, то, зізнаюся, ти маєш добре замислитися, перш ніж скажеш сакраментальне «так». Обережний підхід до важливих справ — це завжди чудова думка. З іншого боку — я маю насправді багато друзів, які вступили у подружні зв’язки у молодому віці й живуть щасливо.

Шерон Едвардс, яка вийшла за своє шкільне кохання 26 років тому, пояснює, що інколи почуття виграє від віку: «Тільки тому, що ми були дуже молоді, люди вважали, ніби ми мусимо почекати з рішенням. Ми не послухали тих порад, і я дуже рада. Ми доростали разом і завдяки цьому ми досі разом. Ніхто не пізнав мене краще за ці 26 років. Ми й надалі радіємо одне одному і цінуємо одне одного».

У подружжі йдеться про те, щоб ділити кожний день зі своїм найкращим другом.  

Так чи інакше, ця «інституція» варта старань. Вочевидь, подружжя — неважливо, коли укладене — може бути серйозним викликом; інколи воно буває гнітючим. Кожна пара, яка присягається в любові та вірності перед вівтарем, проходить через злети й падіння, інколи вельми серйозні. Не всі зв’язки це витримують.

Подружжя, в якому двоє людей мають однакові права, — це воістину прекрасна штука. Бог створив подружжя для добра чоловіків та жінок. Коли я почала розпитувати, то швидко знайшла достатньо пар, які живуть уже довгі роки та охоче діляться з молодими людьми «світлою стороною» подружжя. Разом ми відкрили п’ять чудових (і несподіваних) вигод.

1. Товариство

Кім Кінсфатер, яка незабаром відзначить 25 років шлюбного життя, зазначає: «У подружжі йдеться про те, щоби кожний день ділити зі своїм найкращим другом. Разом проходити через добре, погане, а інколи і бридке».

Друзі Кім погоджуються з нею на сто відсотків. Я теж.

Я — дружина Кері вже третій десяток років, і хоча в нас не завжди все було мило, то я би нічого не змінювала. Він був зі мною в болю, в депресії, під час народження наших синів (і під час безсонних ночей, які настали); був і тоді, коли я втратила роботу. Я тримала його за руку й молилася за нього, коли він проходив кризу середнього віку, мав проблеми зі здоров’ям, переживав сімейні драми. Ми слухали, любили й сміялися більше, ніж це виглядало можливим. Кері був моїм найкращим другом ще перш ніж ми стали ходити на побачення, і я вдячна, що ми й надалі можемо ділитися всім.

Були також солодко-гіркі хвилі, коли ми дивилися, як підростають наші сини, відкривають свої захоплення. Разом ми подорожували, служили й зростали як християни. Така підтримка напевно допоможе тобі йти по життю з великим запасом любові.

2. Здорові звички

Річард Найолон у рецензії на книжку Лінди Вейт і Меггі Галлахер про подружжя запитує: «Що робить подружжя таким прекрасним?» Показник смертності серед самотніх чоловіків — на 250% вищий, ніж серед одружених. Серед самотніх жінок цей самий показник вищий на 50%, ніж у заміжніх… Мати подружжя — це шанс зменшити ризик онкологічної хвороби, додати собі років життя. Самотні люди довше лежать на реабілітації у лікарнях та мають вищий ризик поопераційної смертності.

Коли ми живемо, зосереджуючись на визначених цілях, наш зв’язок — не рабство на галерах, він життєдайний.

Якщо цього замало — останні дослідження, проведені Медичним центром Лагона при Нью-Йоркському університеті показали, що порівняно з самотніми людьми ті, хто живе у подружніх зв’язках, рідше хворіють на захворювання системи кровообігу. «Лікарі не мають певності, чому це так, але можливо, що вдале подружжя, яке гарантує його членам емоційну підтримку, а також триваліші сімейні зв’язки, — впливає на зниження тиску та покращення серцевої діяльності». Здоровіше серце і триваліше життя — це дар, а не кайдани.

3. Безпека

Подружжя може допомогти тобі подолати спокуси. З допомогою партнера легше буде вистояти, наприклад, у своїх дієтичних рішеннях або не покидати фізкультуру чи регулярно проходити контрольні обстеження.

У нашій ситуації — Кері нагадує, що я маю подбати про себе у найбільш забиті працею періоди року, і завжди перевіряє, чи ми замкнули за собою двері будинку (я не маю такої звички, виросла у селі). Натомість я підтримую його зусилля у напрямку здорового харчування, купуючи харчі доброї якості та готуючи вдома. Переконую його піти до лікаря, коли він почувається гірше.

4. Мета і батьківство

Експерт у сімейних справах, письменниця Джулія Ґорман виражає це так: «Що більше спільних цілей ми знаходимо в подружжі, то довше будемо тішитися повнотою наших стосунків. Жоден зв’язок не має в собі стільки сили, єдності й монолітності, як той, у якому ми маємо спільні цілі й прагнемо до тих самих результатів. Коли ми живемо, зосереджуючись на визначених цілях, наш зв’язок — не рабство на галерах, він життєдайний».

Ми з Кері називаємо це «подружньою місією». Коли приглянешся до свого чоловіка/жінки, то що бачиш? Які таланти й досвід Бог поєднав? Він прагне, щоб ми їх використали, щось від себе пожертвували іншим. Білл Фаррел, чоловік Памели, автор книжок про подружжя, стверджує: «Твоє подружжя має справляти позитивний вплив на інших людей: на сучасників, але також і на майбутні покоління. Я був здивований, коли відкрив, як ми з Пем обоє любимо згадувати 60‑річні подружжя наших дідів, хоч вони вже десять років як померли». «Вочевидь вони не були ідеальні й багатьом людям могли би видатися геть незрозумілими, але на наше життя вони мали величезний вплив. Їхня спільність у любові була натхненням для решти сім’ї дотримуватися подружньої вірності. Їхній гідний наслідування, високий етос зробив так, що онуки й правнуки виросли дуже працьовитими, а години розповідей, що плелися при кухонному столі, навчили нас шукати, аж доки знайдемо, дієвих методів міжособового спілкування».

5. Трансформація

Слухала я недавно подкаст співачки Крісті Нокельс, яка раділа, що може організувати 50‑ту річницю шлюбу своїх батьків. Вона згадувала час подружжя своїх батьків, повний покори, покути і прощення. У тяжку мить вони залишилися разом, а не розлучилися. Нокельс каже: «Я дивуюся силі Божої віднови. Сьогодні я бачу зовсім інших людей, і це прекрасна картина. Бог залишається тим самим учора, нині й завтра, то ми маємо змінюватися — на краще. Шукати шляху до ідеалу на Його образ і подобу. Божа благодать це щось більше, ніж виспівування гімнів; це повітря, яким ми дихаємо. Її більше в нашій дійсності, ніж ми здатні помітити».

Свята правда! Як полюбляє казати моя подруга Лілі Еллісон: «Одна з користей подружжя — спільне дозрівання й розвиток, які наближають вас до Христа».

Ми з Кері вже не ті самі люди, якими були у свої 20 років, коли він мені освідчився. Чесно кажучи, тоді я ледве витримала, щоб він закінчив запитувати, перш ніж у мене вирвалося спонтанне «так».

Якби ми вперто хотіли залишитися тими ж самими — наш розвиток, той що особистий і той що стосується пари, був би загальмований. Інколи ми дозріваємо по‑різному, в різному темпі, але це захват, спільна подорож, яка вартує всіх зусиль!

А отже, молоді друзі, — змиріться в Його благодаті. Якщо Він вас провадитиме — ви приймете цей виклик. Подружня любов це образ Христа і Церкви, а також зусиль, вкладених у зв’язок із вашим по‑друг‑ом.

Читайте також: 9 НЕДООЦІНЕНИХ ЗАГРОЗ, ЯКІ МОЖУТЬ ЗРУЙНУВАТИ ВАШ ШЛЮБ

Джерело: CREDO

Related Post