Після весілля мій чоловік наполіг на тому, щоб ми жили разом з його батьками, хоча ми могли йти і до мене жити також.
Та Андрій настояв на своєму, і я вирішила не перечити своєму чоловікові вже з самого початку. До того ж, у свекрів був великий будинок, вони в нашому селі вважалися добрими господарями.
Наша сім’я ніколи не була такою багатою, як сім’я мого чоловіка, але я є єдиною донькою у своїх батьків, і вони мене з Андрієм з радістю б до себе забрали.
Коли я виходила заміж, мені було всього 23 роки, і велика любов просто мені засліпила очі – я робила все так, як казав мені мій чоловік.
Так, будинок у них був величезний, нам всі заздрили, але ніхто не знав, що з метою економії там є всього 2 кімнати, в яких можна жити, а решту всі зачинені.
Кухня і санвузол теж були спільні у нас з свекрами, хоча на другому поверсі була і ще одна кухня, і ще один санвузол, але туди не можна було йти.
Я не права готувати те, що люблю я. У чоловікових батьків була традиція – їсти те, що всі їдять. Мені цього було не зрозуміти, ну чому я не можу всмажити собі картопельки тоді, коли мені цього хочеться?
Ще одним потрясінням стало для мене те, що в сім’ї чоловіка був спільний бюджет, і всі гроші знаходилися у батька, саме свекор вирішував, на що їх можна витратити.
Я до декрету працювала в нашій школі вчителькою, і свою невелику зарплату я теж віддавала свекру, бо у нас – спільний бюджет!
Час, коли я в декреті сиділа, я навіть згадувати не хочу, бо мені доводилося випрошувати гроші на продукти і речі навіть для дитини, і не завжди мені можна було купувати те, що я хотіла.
Я нікому не розповідала, як мені важко жилося в домі свекрів, але мої батьки здогадувалися, що в невістках мені не солодко.
І одного разу мама покликала мене до себе, а вдома вже новину повідомила – вона їде на заробітки в Іспанію.
Тоді я і не підозрювала, що робить це вона виключно заради мене.
4 роки мама не висилала мені жодної копійки, хоча, чесно кажучи, я сподівалася на її допомогу. Але у мами був план. Вона розуміла, що якщо висилатиме гроші мені, то їх забере свекор.
Тому мама все зароблене складала на купку, і тепер повідомила, що у неї є необхідна сума, щоб купити мені квартиру.
Але тут є багато нюансів. Тому що, якщо мама квартиру відразу оформить на мене, то вона автоматично стане спільною з чоловіком власністю.
Мама мені радить спочатку розлучитися, а потім тільки оформляти квартиру на себе.
До теми розлучення я вже давно дозріла, бо від тої великої любові, яка була на початку і яка привела мене у дім свекрів, вже нічого не залишилося. Чоловік не звертає на мене ніякої уваги, а в домі свекрів я почуваюся прислугою.
Як мені чинити? Як правильно все зробити в цій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Коли батьків моєї подруги Марини не стало, сестра швиденько їх квартиру оформила на себе. Відтоді Марині дуже важко жилося, чоловік щодня докоряв їй за це. А якось він занедужав і Марина набрала сестру
- Мій чоловік вислав з Америки велику суму грошей і сказав порівну поділити між дітьми. Та я вирішила, що доньці потрібніше, тому сину дала лише невелику частину. Через кілька років чоловік повернувся додому і тепер я не знаю, що я маю йому сказати
- Якось ввечері свекруха прийшла до нас з чоловіком і сказала, що в них зі свекром є чимала сума грошей, вони багато років відкладали її. Я ніколи не очікувала, що вона про таке зізнається, але те, що вона сказала далі, ще більше спантеличило мене
- Моя мама рік тому вийшла на пенсію, і відтоді їй не вистачає грошей. Щосуботи мама приходить до нас в гості, і потім ми разом йдемо в торговий центр купувати все необхідне. Такий похід в супермаркет щотижня мені обходиться мінімум півтори тисячі гривень, виходить, що в місяць я на свою маму витрачаю щонайменше 6 тисяч, і мій чоловік проти цього
- Два роки тому моя рідна сестра купила земельну ділянку в нашому селі, захотіли вони з чоловіком будуватися. Грошей у них трохи було спочатку, тому скоро фундамент звели і стіни почали гнати. Згодом Оксана стала бігати до мене щодня, її чоловік постійно щось просив у мого Миколи. Не було й дня, щоб вони не з’являлися на нашому подвір’ї, або не телефонували нам. Я тоді ще не знала, чим все це закінчиться