Перед Новим роком зруйнувався мій 10-річний шлюб, моє життя пішло шкереберть. Забрала у мене чоловіка моя подруга Вероніка, з якою я знаюся багато років. Ми разом на роботі працюємо, я вважала її своїм другом, а вона так зі мною вчинила.
У нас з чоловіком є дитина, ми завжди добре ладнали і нічого не віщувало, що він збирається від мене йти. Все сталося дуже неочікувано.
30 грудня у нас на роботі був корпоратив. Дід Мороз, феєрверки, подарунки. Я брала участь майже у кожному конкурсі, а коли повернулася за свій столик, зрозуміла, що чоловіка там нема. Пройшло 10, 20, 40 хвилин. Я стала хвилюватися і пішла його шукати. На вулиці я побачила їх обох і відразу все зрозуміла.
Чоловік не став говорити, що це не те, що я думаю. Він вирішив нарешті мені зізнатися.
– Ти пробач мені. Так вийшло. Я Вероніку люблю, але боявся тобі зізнатися.
– І давно це у вас?
– Майже рік. Я приїжджав тебе забирати з роботи. Ти весь час затримувалась, а ми розмовляли. Вона дуже цікава жінка.
– Чому ти раніше не сказав?
– Вероніка сказала, що це зіпсує ваші і дружні, і робочі стосунки. І я не став сперечатися. Напевно, тепер, коли ти дізналася, мені краще піти. Завтра я зберу свої речі та подам на розлучення. Оксано, пробач мені ще раз. Ти для мене дуже близька і рідна людина, у нас з тобою донька… Але жити я хочу з нею прожити.
Я навіть не знайшла, що відповісти. Я не пригадую, як повернулася додому. Але відчуття, що в якомусь дивному кіно, я запам’ятала виразно. Я увійшла до спальні, відкрила шафу і стала акуратно укладати речі практично колишнього чоловіка. Я згадувала всі наші спільні поїздки, народження доньки, непорозуміння… Можливо, я була до нього дуже строга? Завжди вимагала, щоб він більше заробляв, ремонтував вдома меблі, частіше гуляв із донькою? Але хіба я потребувала так багато?
Найнеприємніше на мене чекало в понеділок. Мене викликала до себе до кабінету Вероніка, яка є моєю начальницею. Вона просила мене з розумінням поставитися до ситуації і запропонувала взяти відпустку на три тижні, щоб не бачити, як вони витимуть собі сімейне гніздечко.
Але я сказала, що звільняюсь, і написала заяву. Все це було 31 грудня. Коли я повернулася додому, жодної речі чоловіка вдома вже не було. Можете собі уявити який у мене був Новий рік.
В 2022-й я увійшла і без чоловіка, і без роботи. І що мені тепер робити? Чоловіка я вже не поверну. Я просто розгублена, бо залишилася сама, нікому не потрібна. У мене була сім’я та улюблена робота, але відразу я втратила і те, й інше.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
