fbpx
Життєві історії
30 грудня чоловік повідомив, що Новий рік зустрічати буде зі своєю колишньою дружиною. Андрій просив зрозуміти його. Говорив, що це все заради дітей. Вони і батьків його туди запросили. Поки Андрій там веселився, я сиділа вдома всю ніч одна. Вранці він прийшов щасливим, приніс мені квіти і подарунки, але я й гадки не мала, які будуть зміни в нашому житті

Вже більше місяця у мене важко на душі, і навіть не знаю, як поставитися до цієї ситуації. З моїм чоловіком Андрієм ми познайомилися більше року тому, відразу після його розлучення. Нас познайомили, можна сказати, спеціально – звели, щоб ми змогли створити свою пару.

Спочатку були просто друзями, поки щиро не закохалися. Я знала, що Андрій вже був одружений, у нього двоє синів, зараз їм 7 і 4 роки, тому якось особливо ніяких планів не мала.

2020 рік Андрій пішов відзначати з родиною. Ми хоч і почали тоді зустрічатися, але поки так, без серйозниз планів на майбутнє. Мені було, тоді якось байдуже, тим більше я планувала зустріч свята з подругами в нічному клубі. А він мені говорив: «Не подумай, нічого особистого, просто в клуб я не хочу, а там у мене сини і мої батьки – вони до них теж приходять відзначати Новий Рік. А з дружиною у мене вже давно ніяких почуттів, тому не хвилюйся, все добре!»

Так, я знаю, причина їх розлучення була банальна: не зійшлися характерами. Я запитала: «Ви прожили більше 8 років в шлюбі, як можна було не помітити, що у вас такі зовсім характери різні? Ще й двох дітей маєте в шлюбі!»

Андрій пояснив, що на початку кар’єри він був майже весь час в роз’їздах, тому що треба було годувати сім’ю, вести бізнес. А коли вже осів у будинку (молодшому було трохи більше рочку), зрозумів, що з дружиною вони зовсім різні люди, мають зовсім різні інтереси, важко жити пліч-о-пліч кожен день: і їй і йому. Нарізно набагато легше, та й любові вже, начебто, немає. Пожили вони удвох ще трохи і розлучилися цивілізовано, залишившись хорошими друзями.

Спочатку мені це зовсім не дуже подобалося. Та й хто я Андрієві була? Ми одружилися тільки в кінці лютого, навіть якось спонтанно це було: «Давай одружимося?» – “А давай!”

Розписалися, стали жити у мене. Хоч моя квартирка невелика, але ми плануємо купити більшу, а свою квартиру він тій родині віддав. Іноді Андрій бере на прогулянку хлопчиків, або до нас додому призводить – мені це теж не набридало. Тим більше, вони до мене добре ставляться. Ласкаві і виховані, вони мені подобаються.

Але потім протягом року мені все це зовсім перестало подобатися те, що не стосувалося дітей, зрозуміло. То він дзвонить при мені своїй колишній дружині порадитися про щось або просто запитати як справи. То він забігає до них на обід, якщо я не встигла приготувати щось поїсти. То йому треба кудись їх відвезти, і він може з’явитися пізно додому.

Звичайно, я почала ревнувати. Тим більше я ту дружину пару раз бачила – так, гарненька така вона, модно одягнена і доглянута. На мене так подивилася, трохи зверхньо – мовляв, я їй не суперниця, не заважаю їй зовсім.

Я стала постійно говорити своєму чоловікові, що мені це неприємно, але так – спокійно йому про це казала. Кажу: «З дітьми зустрічайся, але врахуй: твоя дружина – це я: зі мною радься, а поїсти, в разі чого, ти і в кафе можеш».

Андрій мені відразу: «Та як ти можеш таке говорити? Вона просто хороша людина, як друг мені!»

Але мені байдуже, що вона хороша людина, і ніякий вона йому не друг, а колишня дружина, з якою він жив. Я йому це сказала, тільки в м’якій формі. Ну ми якось швидко і помирилися.

Але остання новина стала справжньою несподіванкою для мене.

Андрій каже: «Кохана, ти що на Новий рік плануєш? Сходи з дівчатами в нічний клуб, відпочинь як слід. А я піду до дітей зустрічати свято. Там у нас все ж щорічна традиція – іграшки під ялинкою, та й мої батьки завжди тільки туди приїжджають. Кохана, зрозумій, це не обговорюється! Ти що, сердишся? Але ж це все заради дітей».

Я засмутилася. Що заважає приїхати до них 1-го січня? А батьків до нас запросити в новорічну ніч, вони були у нас на весіллі і добре до мене ставляться. Чого заради до колишньої дружини йти туди? Звичайно, ми в той раз посперечалися.

Чоловік поїхав до дітей. Але мені не хотілося зустрічатися з подругами, не було настрою для свята, я залишилася вдома сама.

Андрій прийшов вранці, приніс мені квіти і подарунки, просив зрозуміти його. Але після того у мені щось змінилося. Я не знаю, чи варто жити з таким чоловіком?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, ukrainci.

facebook