А 3 вересня був день народження у матері мого чоловіка.
Відзначала вона його сьогодні в п’ятницю в дорогому ресторані.
На святкуванні зібралися всі її родичі та друзі родини, всі, крім сина, мого чоловіка.
У цей день святкування ми повинні були йти на весілля до моїх дуже близьких родичів, вони нас ще заздалегідь запросили, але на весілля ми теж не пішли, на жаль.
А вся справа в тому, що останні два тижні погано себе почуваю, мені призначили лікування, чоловік сказав, що буде зі мною вдома сидіти, щоб я не була сама, якщо чесно – не до весіль зараз зовсім і святкувати нічого бажання немає.
Ми віддали наш подарунок молодим моїм батькам, передадуть нареченим і від нас щиро привітають, вважаємо, що це нормальний вчинок у моїй ситуації.
А мої свекри, батьки мого чоловіка Михайла, затіяли великий ремонт у своєму будинку і вирішили вони його зробити за рахунок своїх дітей, яких у них аж троє. Звісно, батьки дуже добре все розрахували – руками своїх рідних собі дешево зробити гарним житло.
Ми обоє з Михайлом досить таки багато розмовляли на цю тему, адже це було несподіванкою для нас, коли його батьки заявили, що зараз дуже розраховують на посильну допомогу своїх власних дітей.
Він мені обіцяв, що на сімейний бюджет це зовсім не вплине, адже він домовився зі знайомим, що той йому дасть в борг грошей, а чоловік буде підробляти по вихідних і все сам поверне.
Але мене такий варіант теж не влаштував зовсім.
По-перше, і так ми в кредитах по вуха, можна сказати, а чоловік ще далі хоче в борги влізти.
По-друге, чоловік багато та дуже добре працює в будні, і щоб далі так було, то потрібно у вихідні відпочивати, а не ходити втомленим 24 години на добу.
Плюс мені потрібен чоловік, а дітям – тато, і вихідні щоб проводили сім’єю всі разом, а то хіба життя, якщо він постійно те й робитиме, що працюватиме, він так довго не зможе.
Далі я пояснила своєму чоловікові, що недобре і не справедливо допомагати одним батькам і не допомагати другим, так в родині не має бути.
Просто у моїх мами й тата теж є старенька дача, там будинок похилений зовсім, дах треба капітально ремонтувати, щось ще переробити, загалом і грошей і праці потрібно багато.
Але у них навіть на думці немає просити у своїх власних дітей гроші і за їх рахунок все зробити.
Сказала, що якщо чоловік буде допомагати своїм батькам, то я допоможу своїм мамі з татом також.
Або ми обопільно вирішимо це питання разом. Чоловік зі мною відразу погодився.
Вирішили, що можемо взяти з накопичених нами грошей на машину і відпустку 20 тисяч гривень, розділити навпіл і подарувати нашим мамам на дні народження, нехай докладають гроші та ремонтують свої будинки.
Більшої можливості допомогти у нас немає, я вважаю, що це велика сума на сьогоднішній день.
Вчора чоловік перевів на картку своєї мами 10 тисяч гривень і відразу зателефонував привітати з днем народження.
Свекруха спочатку дуже зраділа:
– Спасибі тобі, синку, за подарунок! Ти у мене такий хороший! Дякую долі за таких дітей.
Потім вона почала питати мого чоловіка коли він почне ремонт в їхньому будинку на першому поверсі робити, а коли вже сама зрозуміла, що цей подарунок і є допомога на ремонт їхнього будинку, почала всерйоз обурюватися:
– Це дуже маленька сума для цього! Що ми зможемо з батьком на ці копійки самі зробити? Ти хіба не знаєш, які зараз ціни скрізь? Сестри і то більше витратять на цей ремонт! Це все твоя дружина тебе намовила проти нас, вона тобі не дає нам допомагати
Мама висказала все і відразу вимкнула телефон.
Михайло мій стояв зовсім здивований, він не очікував такого від матері, адже вважав, що ми їй добре допомогли.
Чоловікові ця ситуація з ремонтом вже самому давно набридла, адже батьки лише про це говорять та на гроші натякають дітям своїм, де хочеш їх бери.
Сестри вже почали ділити не тільки кімнати, а й решту території.
Уже підключився чоловік старшої сестри, з пропозиціями виділити частки, дарчі, підписки про те скільки грошей він витратить на цей ремонт. Чоловікові від усього цього зовсім не хочеться спілкуватися зі своєю родиною.
Нарешті, після останнього дзвінка своєї мами Михайло мені сказав:
– Все! Я як обіцяв допоміг своїм батькам, як зміг. Далі нехай роблять і ділять той будинок самі, я в цьому брати участі не буду. Якщо хочуть, нехай ображаються.
В п’ятницю на банкет до матері Михайло не пішов. Від свекрухи прийшло повідомлення який він нехороший та невдячний син, як він міг не прийти, як він її розчарував, ще й з ремонтом відмовився допомагати. Загалом свекруха там такого написала, що чоловік то з сумом читав.
Михайлові, звичайно, дуже прикро, не очікував такої реакції від своєї рідної матері.
Якщо чесно, я навіть не здивувалася. Останнім часом, свекруха добре ставиться лише до своїх дочок та зятів, а нас взагалі за рідних людей вже й не рахують.
Я думаю, що нам потрібно відмовитися від спадку їх, щоб вони нас більше не чіпали. Хай ті двоє дітей їм допомагають і нехай спадок від батьків дістанеться їм.
Чи правильне моє рішення? Чи варто налаштувати так чоловіка?
Фото ілюстративне.