fbpx
Життєві історії
20 років тому наречений покинув мене біля РАЦСу, не пояснивши причини. Через два роки я таки вийшла заміж, у мене є донька. Якось я йшла до мами і випадково зустріла свого колишнього нареченого. Артем розповів мені, що життя у нього не склалося і що він дуже шкодує про те, що все так склалося

Я стала нареченою в двадцять два роки. До цього часу я вже встигла видати заміж всіх своїх подружок. Але прийшов і мій час: на моєму життєвому шляху з’явився Артем –двадцятип’ятирічний симпатичний хлопець. Познайомилися ми на дні народження однієї з моїх подруг. Спочатку я подумала, що це звичайне знайомство і ми більше не побачимося, але я помилилася.

А на другий день Артем чекав мене з роботи біля будинку з букетом квітів. З цього дня ми зустрічалися щовечора. Через три місяці Артем запропонував познайомитися зі своєю мамою і запросив мене до себе додому. У передпокої нас зустріла мама Таїсія Валеріївна. Від одного лише її погляду, мені стало якось не по собі від погляду. Але потім всі пройшли в зал і сіли за стіл. Таїсія Валеріївна трималася підкреслено ввічливо.

А ось Артем сидів сам не свій: було помітно, що він хвилюється, як ніби боїться чогось. Також підкреслено ввічливо Таїсія Валеріївна провела мене і якось заклопотано глянула на сина, немов хотіла втримати його.

– Я тільки Оксану проведу і додому, – попередив Артем. По дорозі додому я запитала:

– Напевно, я не сподобалася твоїй мамі?

– З чого ти взяла? Просто вона завжди така серйозна, та й бачить тебе перший раз.

– І все ж вона чимось незадоволена, – припустила я, – та й ти хвилювався. Артем спробував відбутися жартами від моїх питань, але у нього не вийшло. Хвилини три ми обоє мовчали.

Потім Артем не витримав і зізнався, що у його мами є на прикметі дівчина – дочка її близької подруги. У Артема з цією дівчиною нічого спільного немає, але ось його мама спить і бачить свого сина і дочку подруги нареченим і нареченою. Артем щиро поділився зі мною своїми почуттями, розповівши, що дочка маминої подруги зовсім йому не подобається, він всіляко відмовляється, коли мама намагається їх «звести» разом.

Але найголовніше, що він вже зустрів дівчину, яку покохав, і ця дівчина йде поруч з ним, – це я. Не подобалося мені ставлення майбутньої свекрухи, не сподобалася її задумка одружити сина з іншою. Але Артема я полюбила і не хотіла від нього відмовлятися.

Незабаром справа дійшла до весілля. Як не противилася Таїсія Валеріївна, Артем наполіг на своєму і його дружиною мала стати я. Уже домовилися подати заяву в РАЦС, а потім ввечері удвох відзначити цю подію.

В той день я відпросилася з роботи раніше, і ми поїхали в РАЦС. На вулиці було тепло, сніг вже розтанув, світило сонце. Я була щаслива.

– Ну, що підемо? – запитала я.

Артем трохи розгублено сказав: – Ти йди, а я зараз, на п’ять хвилин відлучуся і наздожену тебе.

Я зайшла в будівлю РАЦСу, там я просиділа майже годину – до самого закриття. Артем так і не підійшов. Я кілька разів виходила на вулицю, але так і не побачила свого нареченого. Засмучена, я повернулася додому, набрала номер домашнього телефону Артема і почула в слухавці жіночий голос.

Це була Таїсія Валеріївна, яка сказала мені:

– Дитинко, в Артема є дівчина, так що більше сюди не телефонуй. І не намагайся шукати мого сина, він виїхав з міста.

Після важкої телефонної розмови з Таїсією Валеріївною Світу я розридалася. Я не розуміла, як людина, яка збиралася зі мною в РАЦС, могла без пояснення причин зникнути.

Світла кілька разів намагалася побачитися з Артемом, але на роботі сказали, що він, дійсно, поїхав у відрядження. Я ще сподівалася, що він подзвонить, напише, несподівано з’явиться. Але цього не сталося. Минуло ще пів року, – від Артема не було ніяких звісток.

Я перестала його чекати, намагалася навіть не згадувати. Через два роки я вийшла заміж за свого однокласника, з яким випадково зустрілася в торговому центрі.

З чоловіком я прожила майже двадцять років. А потім його не стало. Я залишилася з дочкою-студенткою. Заміж вдруге не збиралася.

Доля таки подарувала мені ще одну зустріч з Артемом. Я часто відвідувала свою літню маму. У суботній день я вранці вирушила до матері. Увійшовши у двір, побачила на лавці чоловіка. Я пройшла повз, не звертаючи уваги. Чоловік встав і покликав мене. Він, звичайно, змінився зовні, але очі ті ж і погляд той же. Це був Артем.

Ми сіли на лавку. Артем мовчав, і було помітно, що йому важко почати говорити. Потім він запитав, як склалося моє життя. Я відповіла, що я вдова і що у мене є дочка. Артем попросив вибачення за ту втечу з РАЦСу.

Він розповів, що дійсно, любив мене і хотів одружитися, всупереч матері. У той день він посварився з матір’ю і сказав, що пішов подавати заяву в РАЦС. І потім там, біля РАЦСу, коли ми стояли на вулиці, він побачив, як Таїсія Валеріївна йшла їм назустріч. Артем зрозумів, що мати може влаштувати неприємну сцену прямо тут, тому і попросив мене зайти в будівлю і почекати п’ять хвилин.

Це і була його помилка: він хотів утримати матір, а затримався сам – на двадцять років. Він відвіз маму додому. Та відразу сказала, щоб він залишився з нею, бо їй погано. Хотів зателефонувати, але мати благала заради свого здоров’я не дзвонити хоча б один вечір. І Артем піддався вмовлянням матері. Вона скористалася своєю хворобою і вмовила сина залишити мене.

Артем вирішив просто почекати якийсь час. Але на другий день йому самому стало соромно свого вчинку у РАЦСу, він не знав, як пояснити мені все, що сталося. І він хвилювався, що мати все одно не дасть нам бути разом. До того ж його відправили у відрядження в інше місто на два тижні, і він вирішив, що так навіть краще.

Через півроку Артем одружився з дівчиною, яку не любив, – з дочкою подруги його матері. Через п’ять років розлучився. Потім були ще два шлюби, але теж невдалих. Каже, що щоразу він згадував мене, згадував, як ми стояли біля РАЦСу і були в кількох кроках від щастя.

Я вислухала розповідь Артема, встала і попрощалася з ним.

– Оксано, почекай, – крикнув Артем, – ти, знаєш, мама у мене вже старенька зовсім, але вона часто згадує тебе і каже, що саме з тобою я був би щасливий.

– Я бажаю їй здоров’я, – сказала я. – А тобі я бажаю щастя, ти ще зустрінеш жінку, з якою у тебе все буде добре.

Звичайно, я давно пробачила Артема, але про те, щоб ми були разом, і мови не може бути.

Фото ілюстративне – banket-msk.

facebook