Зі своїм чоловіком ми живемо два роки, у нас є донечка, чоловік старший за мене на 20 років, мені 22. У чоловіка за плечима шлюб і двоє дітей.
Нещодавно його син переїхав жити до нас, у нього з мамою стосунки зовсім не складаються, тому вони з колишньою дружиною самостійно прийняли таке рішення. А ось мене ніхто не попереджав, навіть натяків ніяких не було. Просто поставили перед фактом. Одного дня чоловік привів свого сина від першого шлюбу у наш дім, він сказав, що він тепер житиме з нами.
Його синові 15 років, спочатку було все добре, всім було комфортно так жити. Поки я в один день зрозуміла, що я просто втомилася від всього. Готувати, прибирати, прати його речі, мити за ним посуд! Просила і не раз: помий посуд за собою, дістань речі з пральної машинки, поки 10 раз не повторю, не зробить. І він просто став мене дратувати, я нічого з собою вдіяти не можу. Його рухи, його погляд – все мене дратує. Чоловік відчуває, що відбулися якійсь зміни, запитує мене постійно: «У вас є якісь проблеми з сином?»
Я, загалом, відмовчуюся, адже розумію, що чоловік любить свою дитину.
Декілька років тому я переїхала до свого чоловіка в іншу країну, цілими днями протягом року сиджу вдома з дитиною. Ніяких виходів у світ, крім як сходити в магазин, який розташований в 5-ти хвилинах ходьби від нас, немає. Поваги до себе, як до жінки, я теж не відчуваю. Чоловік навіть з Днем народження не привітав в останній раз. Якщо виникає якась проблема в нашій сім’ї, він просто тікає, навіть розмовляти не хоче зі мною. А з сином говорить про проблеми довго, розкладаючи і пояснюючи йому все.
Крім чоловіка і дочки тут у мене нікого немає. Батьки і друзі в іншій країні. Хочу відразу сказати, що я не гналася за грошима, коли виходила заміж, знала, що чоловік не багатій, але щиро його покохала. А тепер моє життя важке та сумне. Я просто втомилася. Хочу додому і не знаю, що мені робити.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.