Ми живемо в невеликому місті. У нас є своя велика двокімнатна квартира: вдалося купити за довгі роки важкої праці, ми багато років відкладали гроші, причому в новобудові. Але, чесно кажучи, з роботою у нас тут не дуже густо, а тут знайомі порадили їхати нам до них за кордон на заробітки. Погодилися ми відразу з чоловіком, не роздумуючи – син росте, вже підліток, треба теж скоро окреме житло йому. Ну як же цим не скористатися? Загалом, вирішили їхати всім сімейством.
Квартиру здати було особливо нікому – ми, чесно кажучи, трохи хвилювалися: у нас меблі хороші, та й ремонт акуратно зроблений, ну хіба мало? А тут молодша сестра чоловіка з’явилася: тільки що розлучилася зі своїм чоловіком, подітися нікуди, запропонувала нам їй здати. Але як брати за оренду у рідної людини, та ще й сироті: моїх свекрів давно вже немає на білому світі. Чоловік свою сестру любить, шкодує, запропонував їй знімати за квартплату, тільки щоб вона чистоту гарантувала нам. Пообіцяла, ми їй довіреність залишили і поїхали зі спокійною душею.
Приїхали ми за кордон, а там не все так добре, багато проблем. Але нічого, справа часу, навіть син у нас відразу з місцевими хлопцями подружився. Чоловік влаштувався, зарплата наче не погана, мені наче робота знайшлася, тільки треба було перечекати всі ці незручності. Ми намагалися періодично дзвонити сестрі чоловіка. «Як справи?», «Все добре, все так же».
Складали гроші копійка до копійки, багато в чому собі відмовляли, але заробили дуже добре. Поверталися, ніби в пеклі побували, але зате синові на однокімнатну квартиру ми точно накопичили за весь цей час. Сестра знала, що ми повертаємося, але вже в дорозі ми відчували щось недобре: вона намагалася говорити коротко і телефон вимикала. Ми приїхали відразу додому. Здивувалися, навіть килимка нашого в під’їзді немає. Відкрили квартиру, це словами не передати. Оббивка обідрана, меблі в багатьох місцях брудні і подряпані, шпалери жовті, рвані в деяких місцях, плитка у ванній зі сколом, все перекошене. Видно, що хтось намагався прибрати, але на швидку руку, як попало. Загалом, картина дуже сумна. Посуду половини немає, постільної білизни теж.
Дзвонимо сестрі – немає відповіді. У поштовій скриньці платіжки, два місяці борг за всі послуги. Пішла в магазин за миючими засобами, щоб все відмити, бабусі на лавці: “Ну нарешті ви приїхали, бо нам вже тут бути ніяк не можна було. Питаю у них – хто тут жив? Виявилося, що сестра прожила приблизно з пів року, потім помирилася зі своїм чоловіком, поїхала до нього і здала нашу квартиру багатодітній родині, від їх шуму не можна було спати ночами. Та ще й з двома кішками. А місяців зо три тому: молодій парі, яка влаштувалася у нас: такі нехороші люди. Загалом, тільки недавно ця парочка з’їхала, дільничний приходив.
Сестра мого чоловіка з’явилася на наступний день, і як ні в чому не бувало: «Ой, вибачте, була зайнята, я не прибрала – зі своїм чоловіком недавно помирилася і не заїжджала сюди!» Я розсердилася: «Не говори неправду, нам вже доповіли – що тут творилося і хто тут жив. Яке прибирання – тут все зламано, бруд неймовірний!» А вона давай плакати, сказала, що гроші їй дуже потрібні були, думала, що все буде нормально, але не вийшло. Грошей за оренду, звичайно, ж вже немає. Заплатити за наші комунальні платежі за 2 місяці теж немає! За що тепер ремонт робити – вона не знає! Її ледачий чоловік все «шукає роботу» лежачи на дивані. Чоловік мій мовчить, слова не сказав своїй сестрі. Я давай їй все висказувати, так тут же чоловік за сестру заступився: мовляв, вистачить на сироту кричати, розберемося самі якось.
Тільки от я не зрозумію – як він тепер розбереться? З зароблених грошей я і копійки не дам на ремонт квартири: це тільки синові на квартиру, я відклала ще трохи на проживання, поки не влаштуємося на роботу. І тепер, де взяти фінанси на ремонт? Або жити в такій брудній квартирі? Нехай сестра хоч якось допомагає нам зі своєї копійчаної зарплати, або просить свого чоловіка працювати, ми чому повинні тільки розплачуватися за все? Але чоловік все твердить: «Забудь і заспокойся!». Чесно кажучи, я готова і до суду йти, але тоді наша родина пересвариться зовсім. Загалом, не знаю, що в такій ситуації робити, руки опускаються геть.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – medium.
