18 років я була впевнена, що у мене ідеальне життя. Але в один прекрасний день Максим встав рано, випuв чашку кави і пішов на роботу, обіцяючи повернутися раніше. А ввечері подзвонив і сказав що більше ніколи не повернеться. Причину я зрозуміла пізніше.
З моїм чоловіком я познайомилася ще в школі. В той момент я перейшла в 11-й клас і до нас в школу прийшов вчитися новий хлопчик. Він тільки недавно переїхав в наше затишне містечко. Джерело
Ми з ним дуже швидко познайомилися, почали спілкуватися, потім подружилися і вже через кілька місяців стали парою.
Ми з Максимом, так звали хлопця, були разом цілий рік і поступили в один університет. І вже на другому курсі, як тільки нам двом виповнилося 19, ми пішли реєструвати шлюб. Батьки були не проти того, що ми так рано одружилися. Його батьки навіть подарували нам квартиру.
У нас були ідеальні відносини. Максим був добрим, ніжним, романтичним. Вже через кілька місяців після того як ми закінчили університет – у нас нарoдилася дочка, а пізніше і син. Ми прекрасно жили, часто відпочивали, любили проводити час всією сім’єю. Я була впевнена, що у мене ідеальне життя, але в один прекрасний день Максим встав рано, випuв чашку кави і пішов на роботу, обіцяючи повернутися раніше. А ввечері подзвонив і сказав що більше ніколи не повернеться.
Я не розуміла, що сталося, а він лише обіцяв допомагати дітям. Через рік я дізналася про те, що чоловік гyляє, причому постійно його бачили з різними дівчатами. Для мене все стало на свої місця – я зрозуміла, що він просто не нагyлявся.
Вісімнадцять років мого життя виявилися в минулому. Я залишилася одна з дітьми. А вже через 2 роки після того, як мій чоловік подав на розлучення – його батьки відiбрали у нас квартиру. А я через бiль і розгyбленість від такого раптово розставання, просто не встигла раніше оформити її на себе. Я працювала кожен день, без вихідних.
Саме так ми з моєю дочкою і молодшим сином залишилися абсолютна одні. Звичайно ж мої батьки вирішили нам допомогти, і ми змогли переїхати до них. Ну, я розуміла, що так довго не може бути.
Через кілька років я вже займала хорошу посаду і змогла б знімати квартиру, але я так і не переїхала. Мої батьки зробили мені неочікуваний подарунок – купили квартиру. Коли моєму синові було вже 10, а дочці 13 – вони запропонували мені поїхати відпочивати. Батьки ідею підтримали.
Я і моя подруга поїхали в один заміський будиночок. Саме там зі мною познайомимося один чоловік. Після знайомства на пляжі – ми часто відпочивали в одній компанії, але я так і не наважилася з ним навіть нормально поговорити.
Одного разу, повернувшись додому з роботи, коли я вже встигла забути абсолютно весь відпочинок і намагалася викинути хлопця з голови, на лавці я зустріла того самого хлопця Кирила. Він довго шукав мене, дізнаючись у власників вілли і моєї подруги, де я живу, адже теж не міг забути. У нас зав’язалися відносини і тривали 3 роки. То я їздила до нього, то він до мене. Мої діти його любили. А одного разу він приїхав до мене з валізою і велів збиратися. Так я переїхала до нього з дітьми.
І ось мені 50 років, я в дуже щасливому шлюбі. Всією цією історією я хочу сказати одне – не поспішайте виходити заміж, навіть якщо ви впевнені в тому, що ваша любов буде жити вічно. Як свідчить мій приклад – мій перший чоловік не нагулявся, тому вирішив надолужити це.
В другому шлюбі з Кирилом усе по-іншому. Ми довго придивлялися один до одного, перш ніж вирішити жити разом.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
