fbpx
Життєві історії
15 років тому я доглядала за своєю свекрухою і вона за це записала на мене свою квартиру. Я планувала здавати цю нерухомість і мати надбавку до пенсії. Але коли син одружився, я впустила їх туди пожити на деякий час. Тепер я змушена працювати прибиральницею, щоб заробити трохи на життя

– Знаєш, не кожна жінка готова заради дітей піти працювати прибиральницею, ти – справжня героїня, і це з твоїми то болячками.

– А що робити, коли іншого виходу немає?

Дві жінки років шістдесяти сиділи на лавочці в сквері і щось бурхливо обговорювали.

– Ну відра я не тягаю, у мене візок спеціальний є! І швабра хороша, так що згинатися майже не доводиться. Працюю я потихеньку, не поспішаючи. Приходжу раніше, до шостої ранку, там в офісі ще нікого, крім охоронця, немає. Вранці у мене все одно безсоння, довго спати не можу. Зате о пів на дев’яту вже вільна, все помила… Цілий день можу відпочивати!

– Все одно важко.

– Ганно, а що робити? Може, і не легко, але гроші потрібні! Ви все-таки з чоловіком удвох, вам на дві пенсії простіше прожити. А я одна. Спробувала кілька місяців на пенсію тягнути – можна вижити, але тяжко. Треба підробляти помаленьку, поки є сили, хоч щось відкласти на майбутнє. А варіантів для пенсіонерів теж трохи, сама знаєш. Молоді підлоги мити за копійки не дуже-то хочуть, тому мене і взяли…

– Слухай, а я тебе все хотіла запитати – а з квартирою у тебе що? Ти ж, по-моєму, за свекрухою доглядала, вона обіцяла на тебе свою нерухомість переписати років п’ятнадцять тому… Ти ще планувала квартиру цю на пенсії здавати і по закордонах подорожувати, пам’ятаєш, ми сміялися? Ми тебе всі шкодували тоді, вхопила ти з цієї бабою, звичайно… Невже так і не переписала вона на тебе своє житло?

– А, ти про цю квартиру! Так, свекрухи не стало ще 12 років тому, оформила всі на мене, як обіцяла. Зараз там у мене син живе з сім’єю…

– Нічого собі! Виходить, у тебе нерухомість є, а ти підлогу мити придумала. Виселяй сина, здавай квартиру – ось тобі і надбавка до пенсії! Причому, напевно побільше, ніж твоя зарплата за миття підлоги. Добре влаштувався син, живе безкоштовно на всьому готовому, а мати підлоги миє.

– Ну куди я їх виселю? Там двоє дітей, молодшій внучці два роки, невістка в декреті, син один працює…

– Гроші бери тоді за проживання.

– Та ну, Ганно, які гроші! Кажу ж, небагато живуть, ледве кінці зводять зараз… Добре хоч комуналку самі платять. Треба, до речі, перевірити заборгованість, добре, що ти нагадала…

– Зрозуміло. Своє житло, значить, купувати не хочуть?

– Наче це так просто! Хотіли спочатку, збирали перший внесок, говорили навіть, що через рік-другий візьмуть квартиру в кредит і з’їдуть. Ну а потім одна дитина народилася, друга, криза вдарила. На роботі у сина теж не все гладко, премії прибрали, зарплату зменшили, впевненості в завтрашньому дні ніякої. Шукає щось інше, але варіантів негусто. Якщо їм зараз ще квартиру знімати, вони просто не зведуть кінці…

– Вони дорослі люди, нехай думають якось, крутяться… Я б на твоєму місці зібрала б їх і серйозно поговорила про те, що квартира тобі потрібна і самій. Нехай з’їжджають, і так жили безкоштовно років десять, напевно, так? Ну ось… Повинен же і син розуміти, що матері на фізичній роботі в майже шістдесят працювати непросто вже! Дай їм якийсь термін адекватний – місяць, два, щоб підшукали собі житло.

Фото ілюстративне – natpress.

You cannot copy content of this page