Моя мама коли їхала на заробітки, була вже кілька років вдовою. Відколи батька не стало, на її плечі лягло багато турбот. Я тоді ще в школі вчилася, тому особливо нічим допомогти мамі не могла, але намагалася, принаймі, її не засмучувати.
Вона сама прийняла рішення їхати в Італію, бо хотіла заробити мені на навчання, а потім і на житло. Та я спростила мамі задачу, бо сама поступила на державну форму навчання і закінчила університет на відмінно.
Там я познайомилася з своїм майбутнім чоловіком, Сергій, як і я, був дуже наполегливим. Ми почали працювати, ще навчаючись в університеті, а після його закінчення, знайшли непогане місце, де нам добре платили.
Моя мама висилала всі гроші мені, хотіла, щоб ми з чоловіком швидше квартиру собі купили. Я не хотіла брати гроші у мами, тому що розуміла, як важко вона їх заробляє. Але мама навіть образилася, мовляв, вона зари мене поїхала, хотіла допомогти, а я не приймаю її допомоги.
Довелося взяти у мами ці гроші і купити квартиру, але ми з чоловіком вирішили, що будемо заробляти і віддавати мамі борг. Або коли вона повернеться – повністю візьмемо її на своє забезпечення.
За ці 15 років, що мама в Італії, ми з чоловіком збудували для неї будинок, звичайно, вона телефонувала, керувала, так би мовити процесом, але мама нам повністю довіряла, так що дім вийшов на славу. Стоїть, чекає, поки мама повернеться і стане в ньому жити.
А от у моєї тітки Лесі ситуація кардинально протилежна. У неї двоє дітей: дочка і син, мої двоюрідні брат і сестра, яким завжди всього мало.
Вони відразу так поставили питання, що мама ділить їх грошима порівну. Особисто мені це не подобалося, адже я вважала, що тітка має в першу чергу собі щось заробити.
Сестра ж моя і брат самі на роботу не йшли, чекали на мамині гроші. Тітка пришле 800 євро, поділить їх по 400, от вони вже і мають цілий місяць за що жити. Коли я картала родичів, аби ті самі йшли працювати, то вони мені відповідали, що це не моя справа.
В підсумку, за 15 років сестра і брат ледве спромоглися купити собі по однокімнатній квартирі, і то для цього їм знадобилося продати будинок в селі. Я була ошелешена, навіщо вони це роблять, адже їхня мама просто не буде мати куди повернутися. Але мені знов відповіли, що це не моя справа.
В цьому році і моя мама, і тітка Леся повернулися додому, в обох проблеми із здоров’ям, треба трохи підлікуватися. Моя мама відразу поселилася в будинок, який ми їй збудували, за її гроші, звичайно.
Тітка Леся спочатку пішла до дочки, але в однокімнатній квартирі місця мало, то ж дуже швидко у них з дочкою почали псуватися стосунки. Потім вона переїхала до сина, але історія повторилася.
В результаті, прийшла тітка зі сльозами на очах до моєї мами, щоб та дозволила певний період у себе пожити. Відмовити рідній сестрі мама не могла, бо місця багато. Мені теж дуже шкода тітку, хороша вона людина, добра, але от за свою доброту вона і поплатилася.
Тепер тітка каже, що як тільки підлікується, поїде ще на кілька років в Італію, щоб купити собі хоча б однокімнатну квартиру. Каже, що зрозуміла свою помилку, але занадто пізно.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую