Моя мама коли їхала на заробітки, була вже кілька років вдовою. Відколи батька не стало, на її плечі лягло багато турбот. Я тоді ще в школі вчилася, тому особливо нічим допомогти мамі не могла, але намагалася, принаймі, її не засмучувати.
Вона сама прийняла рішення їхати в Італію, бо хотіла заробити мені на навчання, а потім і на житло. Та я спростила мамі задачу, бо сама поступила на державну форму навчання і закінчила університет на відмінно.
Там я познайомилася з своїм майбутнім чоловіком, Сергій, як і я, був дуже наполегливим. Ми почали працювати, ще навчаючись в університеті, а після його закінчення, знайшли непогане місце, де нам добре платили.
Моя мама висилала всі гроші мені, хотіла, щоб ми з чоловіком швидше квартиру собі купили. Я не хотіла брати гроші у мами, тому що розуміла, як важко вона їх заробляє. Але мама навіть образилася, мовляв, вона зари мене поїхала, хотіла допомогти, а я не приймаю її допомоги.
Довелося взяти у мами ці гроші і купити квартиру, але ми з чоловіком вирішили, що будемо заробляти і віддавати мамі борг. Або коли вона повернеться – повністю візьмемо її на своє забезпечення.
За ці 15 років, що мама в Італії, ми з чоловіком збудували для неї будинок, звичайно, вона телефонувала, керувала, так би мовити процесом, але мама нам повністю довіряла, так що дім вийшов на славу. Стоїть, чекає, поки мама повернеться і стане в ньому жити.
А от у моєї тітки Лесі ситуація кардинально протилежна. У неї двоє дітей: дочка і син, мої двоюрідні брат і сестра, яким завжди всього мало.
Вони відразу так поставили питання, що мама ділить їх грошима порівну. Особисто мені це не подобалося, адже я вважала, що тітка має в першу чергу собі щось заробити.
Сестра ж моя і брат самі на роботу не йшли, чекали на мамині гроші. Тітка пришле 800 євро, поділить їх по 400, от вони вже і мають цілий місяць за що жити. Коли я картала родичів, аби ті самі йшли працювати, то вони мені відповідали, що це не моя справа.
В підсумку, за 15 років сестра і брат ледве спромоглися купити собі по однокімнатній квартирі, і то для цього їм знадобилося продати будинок в селі. Я була ошелешена, навіщо вони це роблять, адже їхня мама просто не буде мати куди повернутися. Але мені знов відповіли, що це не моя справа.
В цьому році і моя мама, і тітка Леся повернулися додому, в обох проблеми із здоров’ям, треба трохи підлікуватися. Моя мама відразу поселилася в будинок, який ми їй збудували, за її гроші, звичайно.
Тітка Леся спочатку пішла до дочки, але в однокімнатній квартирі місця мало, то ж дуже швидко у них з дочкою почали псуватися стосунки. Потім вона переїхала до сина, але історія повторилася.
В результаті, прийшла тітка зі сльозами на очах до моєї мами, щоб та дозволила певний період у себе пожити. Відмовити рідній сестрі мама не могла, бо місця багато. Мені теж дуже шкода тітку, хороша вона людина, добра, але от за свою доброту вона і поплатилася.
Тепер тітка каже, що як тільки підлікується, поїде ще на кілька років в Італію, щоб купити собі хоча б однокімнатну квартиру. Каже, що зрозуміла свою помилку, але занадто пізно.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.