Що може залишити людина по собі, крім доброї згадки від інших людей?
14 січня на Василя Катерина готувала вареники, це була улюблена страва її чоловіка, якого вже з нею немає 10 років.
Про її Василя слава гарна по селу ходила, був він майстром на всі руки. А вже як добре вона з ним так багато років у шлюбі прожила, то про це всі друзі та рідні знали. Був добрий чоловік та гарний батько. Разом з ним вона виростила трьох дітей, зараз вони мають свої сім’ї, а Катерина, аж семеро онучат.
Її Василько, як вона його називала весь час, і родився на Василя. В цей день у них завжди збиралася їх велика родина. Усі вітали тата, горнулися до матері, а в їх хаті лунав радісний сміх та щирі вітання.
Вже чоловіка немає 10 років, а діти та рідні завжди, які б не були у них турботи, з усіх усюд з’їжджаються до батьківської хати.
Цього року особливий день. 10 років, як тата з ними немає. Цього року навіть старенька мати чоловіка приїхала до Катерини, онуки її привезли.
Коли за столом ціла родина зібралася, всі згадували Василя лише добрим словом.
Як іноді в житті буває, коли людина вік прожила, а про неї і згадати нічого. А Василь був добрим чоловіком, про нього ще довгі і рідні, і близькі, і сусіди згадуватимуть лише добрим словом.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – ekonomno.info.
