fbpx
Життєві історії
11 років тому я зробила найбільшу помилку в житті. Народила сина і залишила його своїй мамі на виховання, а сама поїхала в місто навчатися, стала жити в гуртожитку. Мама мені присилала фото мого хлопчика, сказала, що назвала його Васильком. Ну назвала, то добре, думала я, бо мені було не до того тоді. Потім вийшла заміж, але за багато років дітей у нас з чоловіком не було і він пішов до іншої. Тоді я згадала про свого сина. Без запрошення приїхала до мами додому. Василько в той день був у школі. Я привезла велику іграшкову машинку на пульті своєму синові. Коли мій хлопчик прийшов додому, я не знала, що казати. Я просто сказала, що я його мама і подарувала йому машину. Але Василько відповів, що у нього немає мами і він вже великий для таких іграшок. А потім просто пішов до себе в кімнату і навіть обідати відмовився, жодного разу звідти не вийшов. І я стала думати, як мені правильно вчинити

11 років тому я зробила найбільшу помилку в своєму житті, про яку дуже зараз шкодую. Я залишила свого сина. Точніше віддала його на виховання своїй мамі. Тепер я хочу налагодити з ним відносини, виправити свою помилку, яку вчинила в молодості, але він не йде на контакт зі мною, віддаляється від мене ще більше.

Я не знаю, як мені бути в цій ситуації, як виправити помилку минулих років.

Я, звичайно, сама винна в усьому, добре розумію все. Але я була дуже молодою і нерозумною у ті роки.

Я дізналася, що чекаю дитину зовсім молодою.

Тоді я прийшла до своєї мами і все розповіла їй. Я попросила допомогти мені, бо не знала що робити, мені тоді було не до дитини зовсім. Мама сказала, що в усьому допоможе мені, аби я не хвилювалася. Вона сподівалася, що коли я візьму малюка на руки, то стану для нього справжньою відповідальною мамою. Але у мене були свої плани на життя.

Я вступила навчатися до інституту. Тому виписавшись з дитям додому, я передала дитину мамі і поїхала в гуртожиток жити своїм життям.

Для мене життя йшло своєю чергою і якщо чесно я навіть не згадувала про сина. Мама часто надсилала мені його фотографії. Вона назвала його Васильком. Ну, назвала так і назвала, мені було все одно.

Я закінчила інститут, але влаштуватися працювати за професією відразу мені не вдалося. І тоді я пішла працювати секретарем на невеличку зарплату. Потім я зустріла чоловіка і вийшла заміж. Ми з чоловіком хотіли дітей, але не склалося, на жаль. Минуло багато років, але нічого не змінилося.

Чоловік залишив мене і пішов жити до іншої жінки, яка народила йому сина вже через рік.

Я продовжувала працювати і з часом згадала, що у мене ж є дитина – син Василько. Хвиля неописаного смутку прийшла до мене. Ось тоді-то я і вирішила зустрітися з ним.

Я жила на той час в іншому місті і без запрошення приїхала до мами додому. Василько в той день був у школі. Моя мама була здивована моїм приїздом. Я привезла велику іграшкову машинку на пульті своєму синові. Коли мій хлопчик прийшов додому, я не знала, що казати. Я просто сказала, що я його мама і подарувала йому машину. Але Василько відповів, що у нього немає мами і він вже великий для таких іграшок. А потім просто пішов до себе в кімнату і навіть обідати відмовився, жодного разу звідти не вийшов.

Тільки потім я зрозуміла, яку помилку зробила свого часу, будучи ще зовсім молодою сама. Я дуже щиро просила свою маму допомогти мені налагодити відносини з сином. Але вона лише похитала головою і сказала, що нічого у мене не вийде, що я втратила дуже багато років, дуже пізно згадала про найріднішу людину.

Був час, коли мій синочок дуже хотів спілкуватися зі мною, а зараз він ображений на мене і звик, що мене немає в його житті. Я поїхала додому без нічого.

Всю дорогу додому я проплакала дивлячись у вікно маршрутки. Ну як я могла проміняти сина на ось таке життя без цінностей, без свого щастя.

На що? У мене немає нічого ж. Робота така собі, живу сама. У мене нічого немає в цьому житті. Тільки син, якого я залишила і який знати мене не хоче зовсім. Зараз моєму хлопчикові одинадцять років, він уже дорослий. Чи зможе він пробачити мене і прийняти як свою маму, чи не варто витрачати час чи не засмучувати дитину своєю присутністю? Що робити, я вже не знаю.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – soulpost.

You cannot copy content of this page
facebook