Я давно розлучена, у мене є один син. Живу я в трикімнатній квартирі, яку ми колись придбали разом з чоловіком. Але коли чоловік пішов, житло він залишив мені з сином. Тепер син виріс і привів невістку до нас додому. Я нічого не мала проти, навпаки, тішилася, що не буду сама віку доживати.
Моя невістка з іншого міста. Спочатку вона мені здалася лагідною і тихою, але вже через кілька тижнів невістка показала свій справжній характер. І я навіть не знаю, що з цим тепер робити.
Моя мама жила в селі, і поки вона сама давала собі раду, я лише приїжджала до неї кілька разів на місяць. Але зараз мама занедужала і я змушена була забрати її до себе. У нас квартира трикімнатна, то ж місця мало б усім вистачити.
Але невістці дуже не сподобався той факт, що тепер моя мама житиме з нами. Не знаю яким чином, але бабуся їй заважає. Хоча мама у мене акуратна, допомагає по дому, добре готує.
Невістка годинами розмовляє зі своєю матір’ю по телефону. Після цього ходить без настрою, часто навіть їжу з собою в кімнату бере, щоб не вечеряти разом. Син робить так само, як і вона, а мені каже, що не хоче засмучувати дружину.
Дітей немає, тому що невістка не хоче. Каже, що будуть поки жити для себе, щоб не прив’язувати себе до побуту. Зараз живе на всьому готовому. Прибиранням не займається, готувати теж не любить. Єдине, що вона робить – сама пере. Ну як, пере, просто закидає свої речі в пральну машинку.
Якщо раніше ще сяк-так ладнали, то зараз вже жити разом стало просто нестерпно. Всі сиділи вдома, працював віддалено тільки син. Я думала, не витримаю цього всього.
В Новорічну ніч невістка з своєї кімнати навіть не вийшла. Нам з мамою було дуже прикро, що нас так не поважають. А 1 січня, зранку, невістка за сніданком оголосила, що хоче, щоб я продала будинок моєї мами і купила їм окрему квартиру. Я, чесно кажучи, була ошелешена її нахабністю. Вона ж ще нічого не заробила, щоб керувати нашим майном. Я ніколи не хотіла просити у сина грошей навіть не продукти, а він і не пропонував.
Я сказала, щоб вони не розраховували на те, що я продаватиму будинок, а невістка відповіла, що тоді вони їдуть жити до її батьків.
Невістка домоглася свого. Я не бажаю їм нічого поганого, але знаю, як нелегко йому буде жити в чужій сім’ї. Ніяких прав, та й характер його тещі такий же, як і дочки. Але це його рішення, я не відмовляю. Хоча душа дуже болить, та й прикро.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
