В останні роки багато польських агенцій праці не лише шукають роботу для українців, а й опановують новий напрямок – виготовлення карт побиту на 1-3 роки. Для українців схема «платиш – отримуєш документи» добре знайома. Тож чимало співвітчизників вірять, що, заплативши певну суму (від 1600 до 2500 злотих), не доведеться щороку оформляти робочу візу.
Карта побиту дає більше можливостей. Головна – це дозвіл на легальне перебування і працю в Польщі. Також із нею можна виїздити до країн Європи. І простіше запросити до себе родину, йдеться у газеті Волинські Новини.
«Приїхала в Лодзь до хлопця, познайомилися, як подорожувала Польщею. Вдома працювала бухгалтером у невеликій фірмі. Але хотілося змін, тому покинула все і поїхала за туристичною візою, – розповідає Аня з Луцька. – Почала шукати роботу на сайтах вакансій. Півтора місяця розсилала резюме – від фасувальниці-пакувальниці до помічника у фірмах, що торгують із російськомовними партнерами. Жодної відповіді не отримала. Врешті сусід-бізнесмен порадив звернутися в агенцію, через яку він наймав працівників з України. Роботи для жінок там не мали. Натомість відразу заговорили про карту побиту. Мовляв, поки чекатимемо на карту, а це – 5-6 місяців, то робота знайдеться. Я відмовилася, бо не хотіла сидіти без заробітку. Той же сусід домовився зі знайомим директором продукції автохімії, щоб знайшов для мене місце. Оформили через агенцію і таки подали папери на карту побиту. Штамп у паспорті про внесок на цю карту дозволяє легально залишатися у країні, оскільки термін перебування за візою закінчився. На виробництві працювала три місяці. Потім скоротили, бо поменшало замовлень. В агенції знову розвели руками – «жіночих вакансій немає». Тиждень посиділа вдома і знову через знайомих знайшла місце помічника кухаря в кафе. Але оформлятися мусила через агенцію».
Врешті, зі слів Ані, їй пощастило знайти роботу, близьку до освіти й досвіду. Сусід, власник магазину автозапчастин, шукав касира. Він ризикнув узяти українку, хоч раніше не мав досвіду працевлаштування іноземців.
«Думаю, якби не сусідство, то він відмовився б від цієї ідеї після першого ж контакту з агенцією, – розказує лучанка. – Там відразу запросили 300 злотих і годинну ставку в 14 злотих, з яких я отримувала б дев’ять. Шеф не захотів платити посередникам. Вирішили трохи почекати. Якраз у міськраді розглянули моє подання на карту побиту, через п’ять місяців після складання. Ще місяць виготовляли пластиковий документ. Однак з’ясувалося, що скористатися ним я не зможу, бо зі зміною роботодавця треба починати все спочатку. Фактично люди, які роблять карти побиту через агенцію, стають її рабами. Доведеться слухатися агенції у всьому. Працювати там, де скажуть, і за стільки, за скільки скажуть. А порушення умови загрожує анулюванням карти і серйознішими наслідками – депортацією чи великим штрафом».
Здається, після слів «не треба робити візу три роки» українці вже не чують і не хочуть розуміти нічого. Прагнення зекономити, довірливість призводять до того, що заробітчан просто використовують. Для польських агенцій із працевлаштування українці – щедре джерело прибутку. І хай як вони стараються показати свою прихильність, наприклад, перекладаючи оголошення українською, влаштовуючи мовні курси, та мета у них одна – максимально заробити на заробітчанах.
Якщо їхати до Польщі суто з метою заробітку, то найліпшим варіантом буде звичайна піврічна робоча віза чи річна воєводська. Якщо ж є намір затриматися, перевезти родину, краще не ступати на псевдолегкі шляхи, які торують агенції-посередники. А шукати хорошого роботодавця, який напряму укладе умову про працю. Тепер чимало польських наймачів зацікавлені, щоб українські заробітчани не виїжджали додому за півроку-рік. Бо українці працюють більше (по 10-12 годин), старанніше і за менші гроші. Роботодавцю складання паперів до департаменту праці не коштує нічого. Претендент на карту побиту платить 440 злотих під час подання заяви і ще 50 злотих за виготовлення пластикової посвідки.
Читайте також: КИМ ПРАЦЮЮТЬ ТА СКІЛЬКИ ОТРИМУЮТЬ УКРАЇНЦІ В ПОЛЬЩІ
