Святе місце не може бути пустим. Цю відому фразу зазвичай говорять ведучи мову про конкуренцію між людьми. Мовляв, будь-яка зручна та прибуткова вакансія ніколи не буде простоювати, – на неї завжди знайдеться відповідна кандидатура.
Що, погодьмося, цілком логічно. Але, ще більше ця фраза є правдивою, коли ведемо мову про духовне життя людини.
Природа людини побудована таким чином, що її головний і найважливіший орган, який власне, й робить людину людиною – душа – ніколи не може залишатися «пустою». Кожен із нас постійно, свідомо чи несвідомо, наповнює її власними цінностями. Грішних наповнює своє серце гpіхами, нечuстотою, поpоками та неправдою. Праведник навпаки – очищає своє серце від лукавства, гpіхів і пpистpастей, наповнюючи його протилежними їм християнськими чеснотами: вірою, надією та любов’ю. Поки ми живемо, святе місце в нас, – наша душа – дійсно, не може пустувати.
Людина, яка відходить від Церкви, не перестає бути релігійною, бо релігійність є невід’ємною частиною її природи. Душа людська по природі – християнка, як писав один давній філософ. Однак, людина, яка відкидає Церкву та Бога, замість правдивої, цілющої віри змушена придумати для себе щось інше та заповнити цим непотребом свою духовну та душевну порожнечу. Так, правдиве знання про Бога відступник заміняє лжезнанням і людськими видумками. Чисту віру в Бога замінює марновірством. А відкидаючи віру в Єдиного Бога-Творця та Промислителя, найчастіше опускається до махрового поганства та багатобожжя. Навіть коли сам цього визнати не може.
Одним із надзвичайно яскравих прикладів, які підтверджують це, є феномен так званих «листів щастя» чи інших повідомлень, які обіцяють чимало благ своїм адресантам. Існує безліч варіацій такого явища. Від цілком класичних паперових листів у конвертах, до електронних листів, повідомлень у соціальних мережах чи месенджерах. Але незалежно від форми цих повідомлень, всі вони однакові за своєю глибинною суттю. Усі вони у власний спосіб використовують слабкості людини, паразитують на її страху, соромі та провині. Людина отримує лист, який навантажує її інформацією, яку неможливо перевірити. Потім невідомий автор лякає читачів карами тим, хто в нього не повірить, але одночасно обіцяє всілякі блага тим, хто його розішле далі.
Цікаво, що дуже часто в таких листах прямо фігурують релігійні символи, згадки про святих, Богородицю чи Ісуса Христа. Саме це дає нам підстави розрізняти, власне, спам і різноманітні «листи щастя». Якщо спам це всього лиш нав’язлива спроба прорекламувати свій продукт чи запропонувати свої послуги, то листи щастя, які можуть існувати як на папері, в електронному вигляді, чи навіть, у вигляді «Єрусалимського тіста», яким треба обов’язково поділитися з подругами – це суто релігійний феномен, що побудований на людському марновірстві та невігластві. Однак, це не лише не церковний, але й навпаки – антицерковний вчинок. Жодна віруюча людина не наважиться зробити таке. І навіть більше. Церковна людина завжди перш ніж щось зробити незрозуміле, звернеться за порадою до свого духівника. І лише після того, як отримає благословення на справу, візьметься за неї.
Поділіться цим текстом із своїми друзями, плюньте через ліве плече, поставте 5 лайків і буде вам щастя.
Чи не буде гріхом, якщо ми не повіримо черговому листу чи надісланій нам молитві? Ні, не буде гріха. Потрібно бути надзвичайно обережним, приймаючи участь у різноманітних окультних практиках, за якими приховано служіння темним, злим силам. Все, або майже все, що отримало початок і розповсюджується поза церквою – гріх. Тому, не біймося нічого.
Чи можна вірити людям, які говорять, що їм раптово почало таланити, коли вони переслали такій лист чи поділилися тістом своїм друзям? Диявол буде робити все, навіть дива, лише б людина переконалася в реальності чудес поза Церквою. Диво для маловірних – найпростіший шлях для служіння бісам і дияволу.
Читайте також: НАРЕЧЕНА ПЕРЕТВОРИЛА СКАСОВАНЕ ВЕСІЛЛЯ НА СВЯТО ДЛЯ БЕЗДОМНИХ
Чи можна вірити в те, що на людину чекають всілякі біди та нещастя, коли вона не виконає того, що вимагає в неї якийсь лист? Ні, не можна. Це буде свідченням нашого марновірства (марної, помилкової віри). Диявол – це завжди брехун. Він хоче застрашити людину, налякати її, паралізуючи волю. Не маючи реальної сили над християнином, він намагається хоча б погрозами змусити нас служити йому. Віруюча людина боїться лише Бога, а з дияволом сперечається та своїм добром і любов’ю до всіх намагається перемогти його. Вона не йде на компроміси. Не намагається домовитися зі злими силами, і тим більше – не буде виконувати його директив.
А що можна сказати про молитви, які розсилаються в мережі для подальшого розповсюдження? Усі необхідні молитви для використання віруючим зберігаються лише в Церкві, і надруковані в спеціальних книгах – молитовниках або молитвословах. Всі інші молитви використовувати не благословляється, оскільки «молитви» невідомого походження та змісту не лише не можуть принести жодної користі, але й навпаки – шкодять людині, відволікаючи від основного.
Що робити з «Єрусалимським хлібом», який дали подруги? Просто викинути тісто було б гріхом. Тому, спечіть його і спокійно використайте в їжу, зупинивши на собі ланцюжок цього безбожного безумства. Цей хліб немає ніякого відношення ні до Бога, ні до Церкви, ні до Єрусалиму чи Почаєва. Це всього лиш тісто, якому приписуються властивості, яких воно немає. Для християн такий ритуал – це всього лиш одна з форм окультних практик, одягнена в ризи християнської побожності.
Не даймо себе обманути та настрашити. Віруюча людина, яка живе церковним життям, часто кається та приступає до св.Причастя не має чого боятися, бо сила, яка їй сприяє багато сильніша та могутніша за все зло, яке існує в цьому світі. Тому, зустрівшись із черговою спокусою, не лякаючись, сміливо відправляйте її на смітник, як у переносному, так і в прямому сенсі!
Зустрівшись із черговою спокусою сміливо відправляйте її на смітник
– Як потрібно ставитеся до різного роду забобонів?
Забобони або марновірство – це гріх, який полягає в тому, що людина замість правдивих знань про Бога та стосунки з Ним, придумує для себе власну духовну реальність, наділяє її змістом і починає в неї вірити так, неначе це дійсно правда. Звичайно, це велика помилка та гріх, яки порушує вже першу та найголовнішу Заповідь Господню. Є лише один Бог, і не можна поклонятися іншим богам. Приписуючи предметам не притаманні їм властивостям людина цим наче стверджує, що окрім правдивого Бога-Творця, існують ще якісь інші сили, здатні якось впливати на наше життя. І, між іншим, навіть диявол не має влади над людиною, якщо сама людина не дозволить йому це.
– Варто чи ні прислухатися до певних “знаків”, і чому?
Віра в забобони не тільки суперечить вірі Церкви, але й здоровому глузду. Саме слово марновірство – означає марну, порожню та пусту віру. Звичайно, люди можуть собі вірити у все що завгодно: в комуністичну партію, в барабашку, макаронного монстра чи Товариство Вартової башти. Однак, від цього справжня реальність не поміняється. Тому, багато краще зберігати духовну тверезість і в духовних питаннях покладатися лише на авторитет Церкви.
– Що робити, як втішити чи переконати людей, які в це вірять?
Якщо людина сама вперто хоче себе обманювати, сторонні люди тут безсилі. Можна приводити безліч аргументів, можна спробувати раціоналізувати кожну деталь кожного марновірства. Однак, єдина можливість людині позбутися мук від непростого життя серед безлічі речей і предметів, наділених особливими духовними властивостями, це, нарешті – почати відвідувати храм Божий, стати членом Церкви. Іншого способу тут немає. Людське серце порожнім бути не може. Воно або сповнене правди та добра, або брехні та злоби. Що ми туди посіємо, те й будемо жати. Все, що нам треба про знати про особливі властивості речей – викладено в шкільних курсах із фізики та хімії.
