Діаспора
“Я працювала з сьомої ранку і до першої ночі”, – українка про популярну роботу на курорті в Туреччині

“Робота аніматором – розвага? Та ні! Це справжнє пeкло”, – каже українка Олена Носова. Жінка вирішила спробувати себе у новій незвичній для неї сфері та стати аніматором в літній сезон у одному з готелів Туреччини. Але робота перетворилася у пeкло.

Ви коли-небудь замислювалися про те, що можуть бути такі дні, коли робота триває з сьомої ранку і до першої години ночі, без можливості навіть один раз присісти? Ось і я не думала, поки не влаштувалася на найбільш чудову-і-веселу роботу в світі – аніматором в турецькому готелі!

Будучи тоді ще журналістом в одному дуже поважному виданні, я подумала, що вигоряю. Не хочу і не можу приходити щоранку за один і той самий стіл, робити однакову роботу і милуватися сонячним світлом лише з вікна пильного офісу.

Тоді ж якось незвичайно склалися обставини, і, відпочиваючи в одному з готелів напередодні, ми з моєю подругою вирішили виступити на вечірньому шоу. У той час ми активно захоплювалися циганськими і східними танцями, які, звичайно, у виконанні українок викликали фурор.

Відпустка, втім, закінчилася дуже швидко, і довелося повертатися на роботу. Сидячи за монітором, ностальгуючи, я отримала повідомлення від турецького менеджера. Мовляв, кидай все і давай до нас: аніматорів не вистачає, з танцюристами теж напряг.

Я відправила йому купу смайлів, але в душі подумала: а що, якщо відпроситися на віддалену роботу, а вечорами танцювати в шоу? Я вже малювала собі, як в обідню перерву бігатиму на морe, писатиму на пляжику і вечерятиму, дивлячись у морську далечінь.

Ідея настільки міцно засіла в моїй голові, що, навіть побоюючись свого керівника та її непередбачуваної реакції, я все-таки задала їй, на перший погляд, iдiотське запитання: “Чи можна я поїду танцювати в Туреччину і писатиму новини віддалено?”. На мій превеликий подив, вона мене відпустила.

Уже сидячи в літаку і погладжуючи сріблястий бочок ноутбука, я уявляла наш з ним “медовий сезон”…

Але сталося не так, як гадалося. У перший же день, мене приголомшили моїм графіком.

О дев’ятій ранку – планірка. До цього часу вже потрібно було поснідати і бути в повній бойовій готовності, щоб почати розважати гостей.

9:30 – потрібно було “висмикнути” сонних і злегка хмільних гостей з їх шезлонгів і змусити їх танцювати з нами під “Good Morning to you”, що вже дратувала із самого ранку.

О 10:00 я вже стрибала в басейні, голосно рахувала і тренувала гостей. Те ще випробування, скажу я вам: розворушити людей, які приїхали тільки їсти і лежати.

Об 11:00 на мене чекала традиційна прогулянка по пляжу. Ви сто відсотків не раз бачили, як нещасні аніматори ходять по спеці і “парять” щось туристам. Ні, не продукти. А ігри, спортивні заходи, активності і вечірнє шоу.

Я настільки розгубилася в перший час і зовсім не розуміла, коли ж мені писати новини. Я ходила з однієї активності на іншу, уявляючи собі повідомлення від мого редактора з України, які я зараз прочитаю, якщо мені вдасться сісти за комп’ютер.

А тим часом мої думки перервав наступний анонс: ігри біля басейну. Тобто відразу повернувшись з пляжу, ми повинні були фонтанувати емоціями, пищати і верещати, демонструючи щеняче захоплення від ігор.

Коли настав час дня і я подумала, що ось вона довгоочікувана перерва і я, нарешті, зможу поставити новини, на мене чекав черговий сюрприз. Прийшов менеджер і урочисто оголосив, що під час обідньої перерви ми будемо вчити шоу. Це і уривки з мюзиклів, і комедійні сценки, і традиційні “міс/містер”, та й свої шоу необхідно було “прокатати”, підучити інших і все таке.

О другій годині дня, коли я виповзла із залу (спробуйте танцювати Майкла Джексона при температурі 40 градусів), як раз починався час гри з м’ячем в басейні, і, звичайно, у мене вже стояли в повній бойовій готовності “різнокольорові смішні шапочки”, чекаючи на свисток.

Як тільки закінчилася ця гра і я відтягнула сітку, в моєму графіку слідував майстер-клас з латиноамериканських танців і танців живота. А після майстер-класу починався дартс. Тут теж потрібно було писати результати, перевіряючи влучність, і всіляко розважати гостей.

Адже якщо у тебе на твоїй активності немає людей, значить, у тебе може не бути вихідного. Єдиного на тиждень!

Після того, як закінчувався дартс (близько 17:30), у нас приходила черга підготовки до шоу: зібрати костюми, прибратися в амфітеатрі і за сценою, розкласти всіляки акторські дурниці тощо.

О 18:30 я мчала їсти, тому що іншого часу не буде, і ланню мчала в свою кімнату, приводити себе в порядок.

Вже о 19:30 ми були в строю і готувалися до дитячої дискотеки: надягали клоунські наряди, малювали червоні носи і стрибали під улюблену дітьми “макарену”. О 22:00 починалося шоу. Яке залежно від теми, закінчувалося через годину-півтори.

А о 23:00-23:30 стартувала дискотека, на якій потрібно було танцювати з гостями, водити з ними хороводи і показувати, що у нас в готелі, як мінімум, бразильський карнавал.

І ось коли затихала музика, розповзалися гості і гасло світло на майданчику для танців, нас кликав до себе менеджер і починав “бесіди розмовляти”. Чи то встигав скучити за цілий день, то чи віскі додавав йому красномовства.

І ось в один з перших днів, коли я, нарешті, дісталася до кімнати і сіла, подивившись на годинник, я усвідомила, що за цілий день – це був перший раз. Перший і єдиний раз, коли я змогла сісти.

Напевно, вам цікаво, як же склалося з новинами і чому я написала, що робочий день стартував у мене з 7:00? Відповідь проста. Щоб не втратити роботу в Києві, я вставала о шостій ранку і йшла наперед “накидати” новин. А коли вже були вивчені і відточені всі елементи шоу, я дозволяла собі розкіш: писати новини в обідню перерву.

Такий ось графік у людей, які працюють і дістають вас під час відпочинку. А знаєте, для чого взагалі потрібна анімація? Чому готель швидше заощадить на покоївках, ніж на аніматорах? Все дуже просто: найулюбленіша всіма нами система All Inclusive. Якщо гість зайнятий, значить, він не їсть. Якщо гість зайнятий, значить він не п’є. Якщо гість зайнятий і втомився, може, він буде менше їсти і пити. Повірте мені, директор готелю особисто знає, скільки людей прийшло до вас на аквааеробіку. Тому що це його гроші і гроші готелю, який витратить їх на обіди для наступного приїжджого.

Мабуть, весь цей текст виглядає стpaшним і написаним людиною, яка не любила те, що робила. Але це не так. Це був один з найбільш чудових досвідів в моєму житті. Я кaйфовала і щиро любила все те, що робила. Та й графік цей витримала тільки лише завдяки величезній любові до країни, до людей, до колег і всього, з чим мені довелося там зіткнутися.

А наостанок хочу додати: кожен раз, коли вас звуть грати або базікати аніматори, не зліться на них – це їхня робота. Їм теж буває дуже незручно турбувати вас. Але ті, хто приходив і грав з нами, часто є другом й досі.

Читайте також: КАЗКА ПРО БЕЗВІЗ: УКРАЇНКА РОЗПОВІЛА ШOКYЮЧY ПРАВДУ ПРО ПЕРЕТИН КОРДОНУ З ПОЛЬЩЕЮ

Джерело.

Реклама

Related Post

facebook