Діаспора
Все в шоколаді: як живеться українцям у Швейцарії

Олена Де Ла Фуенте раніше носила інше прізвище, жила у Вінниці, вчилася в торгово-економічному інституті КНТЕУ на двох факультетах одночасно: за фахом “логістика” і в Центрі ділової іноземної мови, де займалася німецькою. Спочатку їй просто подобалась мова, але потім виявилося, що знання німецької визначило її долю – Олена вийшла заміж і переїхала до Швейцарії, пише obozrevatel.

Історія переїзду

Ми з Сандро вирішили одружитися в Україні. Це було простіше: для реєстрації шлюбу потрібні були лише копії паспортів (паспорт нареченого з перекладом) і заява.

Зате після весілля довелося дуже швидко міняти звичайний і закордонний паспорти, готувати стоси документів для посольства в Києві. Мій Сандро заздалегідь дізнався все, що потрібно, зібрав оригінали документів, подзвонив в посольство і призначив дату зустрічі. Вже тоді я зрозуміла, що швейцарців відрізняє точність і організованість.

Мені довелося взяти свідоцтво про народження нового зразка, довідку про несудимість, довідку з місця проживання, довідку про те, що я ніколи не була одружена, плюс наше свідоцтво про шлюб, фото, анкети. І все це потрібно було перевести на німецьку мову.

Через місяць я отримала візу на возз’єднання сім’ї і полетіла до свого нового будинку в Бад Рагац.

Перші враження

Вперше я побувала в Швейцарії в січні 2016 року, коли мій Сандро запросив мене в гості і покататися на лижах.

У літаку до Цюріха зі мною летіли люди в ділових костюмах, з гарними годинниками, спокійні і впевнені. І Сандро це враження тільки підтримав: зустрів мене з подарунками і був озброєний мало не похвилинним планом наших дій на наступний тиждень. Підготовка та планування – це все про швейцарців.

Але що найбільше вражає людину, що вперше прибула в цю казкову країну, – це, звичайно, природа. Засніжені гори, великі озера, акуратні дерев’яні будиночки … Я просто втратила дар мови і тільки раділа балакучості Сандро.

Приїхавши жити до Швейцарії, я до сих пір не можу намилуватися природою. Будиночки потопають у зелені; жителі прикрашають свої будинки і дворики всілякими декораціями, всі рослини доглянуті, повітря чисте, озера прозорі, скрізь співають птахи. На вулицях немає бездомних тварин, абсолютно відсутня зовнішня реклама і бігборди, при забудові підтримується загальна архітектурна концепція міста.

Тут схиблені на чистоті та екології. Воду можна пити з-під крана. На вулицях часто зустрічаються фонтанчики з чистою водою.

Сміття – окрема тема в Швейцарії. Старі меблі, текстиль, коробки, папір, електроприлади і т.п. треба виносити в певній упаковці, зі спеціальною наклейкою (10 штук -15 франків / 420 грн), в певний день! Звичайне домашнє сміття викидається тільки в спеціальному мішку (10 шт-20 фр / 560 грн), харчові відходи – в окремий контейнер. У магазинах, торгових центрах є пункти збору сміття, де можна викинути пластикові пляшки, батарейки, бляшані банки та ін.

Їжа

У перший приїзд мені найбільше сподобалося традиційне зимове блюдо Швейцарії – раклет. На стіл ставлять спеціальну настільну грубку – раклетніцу; навколо на тарілках – скибочки м’яса, морепродукти, риба, сир для раклет (він швидко плавиться), картопля в мундирі, солоні огірочки, консервований цибулю, кукурудза, оливки. Кожен сам смажить собі м’ясо, поливає картоплю розплавленим сиром і додає до основної страви закуски. Дуже просто, швидко і смачно!

У будь-якому ресторані вам запропонують всілякі варіанти сирного фондю і ракле, але тільки взимку. Влітку ніхто їх не їсть.

Є ще решті – аналог дерунів, який готують з тертої картоплі і обсмажують до золотистої скоринки.

Швейцарці – завзяті м’ясоїди. Тому страви з м’яса найпопулярніші. Наприклад, стейк з салатом і картоплею фрі.

У кожного швейцарця є гриль, тому вийти до озера і посмажити м’ясо і сосиски – це святе. Сосиски двох видів популярні найбільше: сервелат і братвурст (біла сосиска). На всіх міських святах, фестивалях і ярмарках на вулиці смажать ці сосиски і подають з шматком чорного хліба або булочкою. Від цих ласощів не відмовиться жоден швейцарець.

Дуже популярна італійська і французька кухня. Піцу, пасту, різотто готують на вищому рівні.

На сніданок народ надає перевагу круасанам, які називають “Гіпфел”, з джемом, маслом і каві. Чай п’ють рідко. Вибір сиру і шоколаду дуже великий. Найвідоміші швейцарські сири: Грюйєр, Емменталь, Аппенцеллер, Раклет.

З продуктів мені не вистачає тут домашнього сиру і насіння. За домашню запіканку віддала б півжиття! Якось знайшла в супермаркеті гречку, зраділа, що згадаю смак домашньої гречки з котлетами. Так вона ще й українською виявилася! Правда, зі швейцарською ціною – 70 грн за півкіло. Також знайшла печиво “Марія”. А одного разу побачила в магазині одеський самовар. Ціна: 580 франків (близько 16 800!).

Ціни

Швейцарські ціни бентежать. У перший приїзд я перекладала все в гривні, і марно. Суп приблизно за 196 грн (7 франків) в одному з ресторанчиків самообслуговування гірськолижного курорту не давав мені спокою ще довгий час.

Ціни в Швейцарії в 1,5 – 2 рази вищі, ніж в решті Західній Європі. Тому їздити за покупками в Німеччину або Австрію – звичайна справа.

Вартість продуктів відрізняється в залежності від магазину і якості (біо). Так, 10 яєць коштує близько 3,5 франків (98 грн), літр молока – близько 1,3 франка (36 грн), булочка – 49 копійок (13 грн), хліб в середньому – 2 франка (56 грн), шоколадка – близько 3,5 франків (96 грн). Часто в магазинах проходять акції і розпродажі і можна вигідніше купити потрібні продукти.

Готую я сама, смачно і швидко. Потреби ходити часто в ресторан немає, і це зручно, тому що основне (м’ясне) блюдо коштує не менше 30 франків.

Особливість швейцарської фінансової системи – рахунки. З їх допомогою можна купити товар в інтернет-магазинах, оплатити послуги. Уже після відвідування, наприклад, лікарні додому вишлють рахунок, який можна оплатити протягом декількох місяців.

Медичне обслуговування

Без медичної страховки в Швейцарії знаходитися просто заборонено. Можна застрахуватися в різних компаніях, на різних умовах. Моя страховка коштує 270 фр (7200 грн) в місяць, у чоловіка 350, так як він старший, а вік враховується при обчисленні ціни.

Я, в разі чого, йду до сімейного лікаря, який або сам призначає лікування, видає необхідні ліки безкоштовно, або направляє до конкретного фахівця. Відвідування лікаря покриває страховка, але 10% від вартості відвідування необхідно оплатити зі своєї кишені. За прийом сімейного лікаря – від 20 франків в залежності від проблеми. Іноді думаєш – краще перетерпіти, ніж йти за консультацією і платити за розмову.

Якщо сума оплат за відвідування лікарів за рік досягне 2000 франків, страхова компанія мені їх поверне.

Деякі страховки покривають послуги адвоката (плюс 700 франків на рік), послуги фітнес центру (можуть повернути близько 80% від вартості річного абонемента) і т.п.

Страховка не покриває стоматологічні та косметичні процедури, пластичні операції, окуляри, лінзи.

Житло

У більшості швейцарці житло орендують. Оренда трикімнатної квартири в новому будинку коштує від 1700 франків (53 000 грн.), Електроенергія – близько 50 франків (1400 грн.), За інтернет, телебачення, стаціонарний телефон – 250 франків (6400). Податки на житло залежать від фінансової ситуації сім’ї. У рік це приблизно 1,5 зарплати.

Скажу просто, що мінімальний дохід, необхідний на сім’ю – це 5000 франків на місяць.

Дороги і транспорт

У Швейцарії ідеальні дороги навіть в найменших селах на п’ять будиночків. Пунктуальний громадський транспорт. І дуже ввічливі водії. Не встиг ще пішохід дійти до зебри, а машини вже зупиняються, і можуть ще й уточнити: чи збираюся я переходити дорогу? Абсолютно безпечно їздити на велосипедах по дорогах, навіть дітям без дорослих.

Люди і побут

Я деякий час звикала до того, що перехожі на вулиці зі мною вітаються, посміхаються, можуть заговорити про щось, побажати гарного дня. Якось сам стаєш більш дружелюбним і добрішим.

Що стосується більш близьких відносин – наприклад, з сусідами і родичами – то тут не прийнято виливати один одному душу, і не можна запросто заскочити за морквиною або позичити дрель. Але в День сусідів в деяких будинках влаштовують вечірку, на яку кожен приносить свою їжу, і всі разом весело проводять час.

Тут дуже низький рівень злочинності, скрізь є відчуття безпеки. Діти самостійно ходять в садки і школи, які дуже відрізняються від наших, але це окрема розмова.

Здивувало, що немає абсолютно ніяких скандалів, політичних битв, суперечок, як в Україні. Керівники, мери, політики – це звичайні люди, яких на вулиці не помітиш навіть. Всі люди рівні.

Забавно, але пошта, яку ми практично не використовуємо, тут – мало не центр Всесвіту. Вся комунікація з організаціями відбуваються через пошту. Ранкова пошта – це ритуал кожного швейцарця.

Дозвілля

Швейцарці дуже активні в будь-якому віці. Чи не тому тривалість життя тут одна з найбільших в світі – 85 років?

Дітей у садочках і школах під час перерви виводять на вулицю грати в будь-яку погоду. Пенсіонери ходять зі спеціальними стільчиками на коліщатках у вигляді опори, або з палицями як для лиж.

Дуже популярні піші прогулянки в лісі і в горах, для яких прокладені спеціальні маршрути. Влітку всі виїжджають на озера поплавати і влаштувати барбекю.

Популярний велосипед: діти їздять в школу, дорослі на роботу, мами зі спеціальними візочками позаду велосипеда возять дітей.

Багато хто займається джоггингом. Постійно проводяться різноманітні фестивалі, де збираються тисячі охочих пробігти дистанцію. Мій чоловік бігає 10 і 21 км. Взимку діти і дорослі стають на лижі. У дітей спеціальні спортивні канікули для цього. Гольф, теніс, плавання, біг, підйом в гори, скачки … Все що душі завгодно.

Мені здається, що привід для свята швейцарці знайдуть завжди, аби не нудьгувати. Корови йдуть в гори пастися після зими – подія, спускаються – теж подія. Цілий лютого тут триває карнавал, влаштовують маскаради: то для дітей, то для дорослих з дискотекою, то по місту марш з музикою. На Різдво – хода Санта Клаусів, на Великдень ховають крашанки, щоб діти їх шукали – це улюблена дитяча забава; влаштовують концерти, ярмарки, виставки скульптур і всього іншого. Тут відбуваються наймасштабніші музичні фестивалі в Європі. Опера, театри, кіно, вулична їжа різних країн – це все можна знайти в Швейцарії. Дозвілля на будь-який смак!

Бад Рагац, де я живу, – це курортне містечко. Тут є термальні джерела, і ми часто ходимо з чоловіком в Терми Таміну поплавати, розслабитися в джакузі або попаритися в сауні. Вартість 2-х годинного перебування в термах – 28 франків (784 грн); нам, як жителям Бад Рагац, надають знижку.

Резюме

Я можу з упевненістю сказати, що мрії збуваються! Я живу в найкращому місці в світі, в найкрасивішому і затишному містечку без суєти і дорожніх пробок. У Бад Рагац я знайшла все, що люблю: сім’ю, природу, сучасні технології на тлі старовинної архітектури, свої улюблені делікатеси і ще багато-багато хорошого.

Читайте також: В ДЕНЬ ЗАРОБЛЯЮ БІЛЬШЕ 4500 ГРИВЕНЬ – УКРАЇНЕЦЬ ПРО РОБОТУ ОФІЦІАНТА В АМЕРИЦІ

Реклама

Related Post

facebook