Ми прожили разом понад 8 років. Наш шлюб почав розпадатися. Я зовсім перестав звертати уваги на свою дружину. Мені хотілося чогось нового, яскравого. Часом були навіть думки всерйоз подати на розлучення. Але бентежило те, що дружина, навпаки, останнім часом дуже змінилася. Вона ніби смакувала кожну прожиту хвилину свого життя. Вона стала такою м’якою, ніжною, турботливою. Мене це бентежило. Я не розумів, що відбувається і чому такі зміни.
Одного вечора я залишився вдома один. Мені необхідно було знайти деякі папери по роботі. Коли я відкрив нижній ящик, де зазвичай лежали всі наші документи я помітив сіру закриту папку. Раніше я її не бачив.
Я відкрив папку і виявив безліч виписок і аналізів з лікарні, які належали моїй дружині. Моя кров почала стукала в скронях, мене різко кинуло в піт. Думки роїлися в голові, як зграя розлючених бджіл. Я не хотів цього знати і приймати.
Читайте також: УРОК КОЖНОМУ СИНОВІ І НАДІЯ КОЖНОЇ МАТЕРІ
Діагноз стояв невтішний. Всього 4 місяці залишилось жити моїй дружині . І лише тоді спалахнули спогади минулого, зануривши мене з головою в цей вир подій. Згадалися всі моменти, які ми прожили з дружиною разом.
Тоді я зрозумів, як в глибині душі люблю її. Сльози почали котитися градом на підлогу. На душі була порожнеча. Я лише хотів, щоб моя кохана дружина залишилася зі мною поруч.
З цього моменту я дав собі слово, провести кожен день з нею. Я розумів, як їй важко. Важко кожен день прокидатися, знаючи, що в один з таких днів вона може більше не прокинутися. Я старався з усіх сил.
Від тоді, ми кожну хвилину проводили разом, розмовляли, гуляли в парку, дивилися кіно. Я бачив в її очах щастя і радість. Так проходилли дні та наближали нас до того важкого дня. Лікарі нічого не могли зробити, хвороба вбивала її. Жорстоко і нещадно.
Через три місяці моя дружина пoмepлa. Вона навіть вмuрaлa з посмішкою на обличчі, ніби просто відправляється в дорогу. Перед cмepтю вона просила пообіцяти їй, що я буду щасливий, не дивлячись ні на що. Звичайно ж я дав обіцянку.
Я посміхався їй у відповідь крізь сльози. Пoхoвaвшu дружину, я довго розмірковував над життям. І зрозумів для себе, що означає відома приказка – що, маємо не бережемо, а втрaтuвшu плачем. Як різко все може все перевернутися.
Потрібно дорожити кожною миттю, адже невідомо, що принесе завтрашній день.
