Результат генерального прибирання домівки – велетенська купа зі старими газетами, журналами, записниками, доньчиними шкільними зошитами та ще якимись папірцями, які невідомо звідки взялися. Викинути усе це «добро» на смітник, який досі переповнений, рука не підіймається. І тут пригадую, що недалеко від будинку, де мешкаю, відкрили пункт прийому макулатури. То чом би не позбутися мотлоху і ще й гроші за те отримати?
Журналіст «ВЗ» вивчала ситуацію у пунктах прийому: з початком «сміттєвої кризи» макулатури почали здавати утричі більше.
Пакую паперовий непотріб у велику картонну коробку, що залишилась від якоїсь покупки і «оселилася» на балконі за принципом «а раптом згодиться», та вирушаю здавати макулатуру. Перше, що здивувало, коли дотягнула важку коробку до місця призначення, – черга. Переді мною двоє чолов’яг привезли на «кравчучках» величезні тюки картону, а за ними – літній пан з невеликим оберемком пожовклих газет.
Хлопець, який приймає макулатуру, важить «крам» та за допомогою калькулятора рахує вартість. Чоловіки з «кравчучками» здали 21 кілограм паперу, літній пан – два з половиною. Моя коробка заважила 8 кіло. Тож мій «заробіток» на непотрібних папірцях – 18 гривень 40 копійок (за кілограм макулатури платять 2,3 грн.).
Олександр (так звати хлопця, який працює у пункті прийому вторсировини) розповів, що з початку «сміттєвої кризи» охочих здати макулатуру побільшало щонайменше втричі. Якщо раніше здебільшого це були пенсіонери та малозабезпечені, які кожну копійку рахують, то нині, каже, ставлення городян до вторсировини кардинально змінилося. Показує на приміщення гаража, де й розмістився пункт прийому макулатури, – в обідню пору він уже наполовину заповнений купами паперу.
«Часто буває таке, що приїжджають люди на машинах, які коштують близько 80 тисяч доларів (!), і привозять макулатуру. Здають небагато: 20−30 кілограмів паперу, старі домашні архіви – книжки, пресу, – розповів Олександр. – За останній час кількість макулатури зросла. Буває по-різному, та за день наш пункт у середньому приймає 100 кілограмів паперу. І за газети, і за старі книжки, і за картон встановлена одна вартість – 2,3 грн. за кілограм. Єдине, про що просимо, щоб купи паперу обв’язували мотузками або ж складали у пакети».
«Так, справді побільшало свідомих громадян, які відповідально ставляться до довкілля, – розповідає керівник юридичного відділу «Екологія. Право. Людина» Ольга Мелень-Забрамна. – Окрім того, не всі перевізники належно виконують зобов’язання щодо вивезення ТПВ, у тому числі з контейнерів, де накопичується вторсировина. А ще й економічна ситуація у нашій країні така, що спонукає до пошуку альтернативних джерел надходження коштів до сімейного бюджету. Питання сортування відходів та вторинної переробки стає актуальнішим, про нього щораз більше говорять навіть наші топ-чиновники. Лунають розмови про те, що у місті слід встановити окремі контейнери на мокру фракцію, тобто органічні відходи, які потім слід компостувати. Оскільки саме через ці відходи є найбільше проблем із ТПВ. У Львові активно пропагують ідею Zero Waste, тобто «нульових» відходів».
У місті на переробку можна здати не лише папір, а й метал, пластик, поліетилен, гуму, ганчірки. Дізнатися адреси пунктів прийому нескладно: у мережі вже кілька років діє інтерактивна карта, на якій за допомогою зручних позначок вказано, де вони розташовані та яку сировину приймають.
Читайте також: ОЗНАКИ ТОГО, ЩО ВАМ ПОРА ЗВІЛЬНЯТИСЯ
