Українці розмальовували яйця ще в язичницькі часи, а з приходом християнства писанка міцно закріпилася за головним християнським святом – Воскресінням Христовим
Досі щороку, як і тисячі років тому, господині дістають писачки й сідають творити таїнство – наносять сакральні, наповнені давньою магією життя, символи на яйце, що символізує джерело життя і всього Всесвіту.
Про особливості розпису, про символи та кольори, а також про те, як значення для українців мала писанка «Львівська газета» розмовляла з Вірою Манько – писанкаркою, авторкою тематичних книг «Українська народна писанка», де зібрано 1500 зразків писанок, «Летіть, соловейки, на рідні земельки» – про зустріч та закликання весни, та «Великодній кошик», де описуються традиції, обряди та страви Великодніх свят.
– Як давно в Україні існує традиція розпису писанок?
– Цю традицію християнство перейняло від язичництва. Воно її просто адаптувало та пристосувало до Великодніх свят. Зараз ніхто вам точно не скаже, коли і в якому місці розпочали писати писанки. Це – дуже давній вид мистецтва. Про це можна судити хоча б з того, які знаки відображені на писанці, адже вони відповідали давнім уявленням людей про світ та його будову. Ці символи використовували під час зустрічі весни. І, звичайно, у той день виписували знаки, які позначали молитву чи прохання до вищих сил про здоров’я та успіх. Вони зустрічаються сьогодні і на наших писанках.
– Які існують традиції, пов’язані із процесом розписом писанки?
– Розпис писанки був індивідуальним заняттям. Ближче до наших часів дівчата почали збиратися по дві-три. Але, як правило, писали писанки пізно ввечері, щоб ніхто навіть до хати не заходив. Дітей, чоловіка та людей похилого віку не допускали. Писали жінки та дівчата. Розписували тоді, коли в хаті було спокійно, коли нікого чужого не було.
Також не було масових писань, тому що писанка потребує дуже великого зосередження, уваги та спокою. Коли людина неспокійна чи не може знайти внутрішню рівновагу, то й писанка не вдасться: або яйце розіб’ється, або віск не там капне.
Традиція була така: жінка, яка мала писати писанку, вдягала чисту сорочку, милася, молилася, заспокоювалася. Тільки після цього починала писати писанку, тому що вважалося, що коли ти робиш її з поганими думками, то це може принести комусь нещастя. Але коли ти маєш поганий настрій, ти просто писанку не напишеш.
– Які є особливості орнаменту на Львівщині?
– У кожному регіоні є свої традиції розписування, і вони всі відрізняються. Є дуже багато типових писанок, які поширені, що на Заході, що на Сході, що в Центрі. Є така писанка, яка називається «Перерва» (яйце поділено на трикутники, в які вписуються гачки-змійки). Вона є і на Сході, і на Гуцульщині, і на Буковині, є і в Центральній Україні.
Щодо Галичини, то писанки тут такі ж різні, які і сам регіон, що складається з різних етнографічних груп. Наприклад, на Сколівщині, де живуть бойки, писанки особливі тим, що на них багато завитків та спіралей. У частині, яка ближче до Волині, – на Сокальщині – зовсім інші писанки – з квітковими орнаментами. І ружі є, і хрести є. На Яворівщині теж писанки із завитками та спіралями. Характерно, що тут писанки писали шпилькою. У багатьох селах і дотепер пишуть шпилькою.
– Розкажіть, будь ласка, про значення орнаменту і кольорів, які використовували на Львівщині.
– У християнських уявленнях хрест – це розп’яття Ісуса Христа, колись воно означало також чотири сторони світу. Жовтий колір хреста підкреслює знак сонця. Восьмираменна зірка – це теж знак сонця. Знак безкінечності – символ води. Писали тут, на Львівщині, й олені. Існувало давне повір’я, що олень викрадає сонце і вночі на рогах ховає його під землю. Також олень, за віруваннями, тварина, яка супроводжувала душі на той світ.
Жовтий – це знак сонця, червоний символізує любов. Чорний – знак землі. Є писанки, на яких просто зображені плями. Кольорові плями символізують кинуте в землю зерно, а в християнській традиції це трактується, як сльози Божої Матері, яка писала писанку і плакала, а сльози капали на яйце.
– Як і з чого варто варити кольори?
– З лушпиння цибулі можна зробити жовтий, оранжевий, світло-коричневий та темно-коричневий кольори. Для цього потрібно відварити велику кількість лушпиння, зачекати, щоб вони прокипіло 15-20 хвилин, і залишити до того моменту, поки воно не вистигне. А за той час нанести віск на ті місця, де має бути білий колір. Потім розчин відлити до горнятка й опустити туди яйце на кілька хвилин. Воно набуде тьмяного жовтого кольору, такого, як пісок. Потім я підігріваю знову цибулиння до 30-40 градусів, виключаю, кладу туди яйця і знову підігріваю. Так кілька разів, щоб яйце замалювалося у помаранчевий колір. Перед цим я замальовую воском там, де повинен бути жовтий. Потім яйця можна вийняти і по помаранчевому ще щось написати. І тоді вже, щоб отримати останній колір, знову кладете в цибулиння і підігріваєте до 30-40 градусів та вимикаєте. І так упродовж трьох годин. Чому це треба робити? Щоб не зійшов віск.
Жовтий колір можна також зробити, якщо маєте цвіт бузини. Він дає дуже яскравий колір, єдине, що потрібно мати – це алюмокалієві квасці (можна придбати в аптеці – ЛГ.), які поліпшують фарбування. Шматочок квасців розміром із сірникову головку потрібно кинути у склянку відвару бузини й опустити туди яйця. Але обов’язково в холодний розчин, тоді можна отримати яскравий колір.
Зелений колір зараз можна отримати від кропиви. Вона дає такий оливково-зелений колір, але для цього теж треба калієві квасці. Також зелений колір дає зелене жито. Для червоного – треба мати корінь марени красильної, він є в аптеках і його можна купити. Цей корінь дає дуже гарний червоний колір. Коричневий дає дубова кора. Чорний – ягоди бузини або ягоди чорниці. Вони дають розтяжку від синього до чорного кольору, але треба мати залізні квасці (придбати можна в аптеці).
– Які існували традиції із призначенням писанки та її даруванням?
– В Україні колись було свято Колодія. Це було виключно жіноче свято. Перед Великим постом жінки збиралися, йшли до корчми й там гуляли. Вони брали поліно, обгортали тканиною і казали, що це народилася колодка. І так гуляли три дні. Чоловіків до цього свята не допускали. Коли жінки виходили з корчми, то намагалися піймати кожного неодруженого чоловіка та прив’язати йому до руки колоду. Це було як зобов’язання та нагадування чоловікові, що він має створити сім’ю. Тоді, щоб відкупитися від дівчат і зняти колодку, хлопці винаймали музик, танцювали, гуляли. І цим завершувався цей період перед Великим постом. А вже на Великдень дівчата, які в’язали колодки, мусили віддячити хлопцям за ту музику. Вони дарували їм писанки. Ці писанки були яскраві, часто із червоним кольором. Бувало так, що хлопці ховалися від дівчат, бо коли дівчина дарує писанку, це означало, що вона небайдужа до того хлопця.
Крім того, коли виходили з церкви, то всі обмінювалися писанками, дарували їх бідним. Також несли писанки на кладовище, клали на могилу своїх родичів. Клали й під стріху, щоб вогонь не знищив хату. Після того, як проорювали землю, клали писанки в ріллю, щоб врожай був добрий. Писанками навіть лікували, підпаливши шкаралупку. Також свячені яйця давали худобі.
Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED
Читайте також: СЬОГОДНІ РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ СТРАСНИЙ ТИЖДЕНЬ: НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ
