Генерал-лейтенант Ігор Романенко в ефірі 24 каналу розповів про те, що наступні два місяці стануть вирішальними у війні. Але є декілька факторів, які повинні підтримати цей посил.
«Змінюється стратегічна ситуація. Тобто стратегічна ініціатива переходить до збройних сил України.
За останні два тижні через те, що був анонсований масштабний наступ ЗСУ, окупанти оцінили свої сили на Півдні і перекинули туди свої сили з Донецького і Луганського напрямів. А також завели туди всі свої можливі резерви.
Тому на правому березі на Херсонському напрямі зараз російські військові сформували потужне угрупування чисельністю близько 25 тисяч. На лівому – 27-28 тисяч. Тобто, вимусили перейти.
Дуже суттєвим стало і те, що були нанесені удари по об’єктах в Криму. Крім військового значення (були знищені склади, боєприпаси), це здійснило і дуже великий морально-психологічний вплив на російських військових, які знаходяться в Криму, а також членів їх родин. Ну і на тих громадян РФ, які незаконно переїхали в Крим – більшість з них почала збиратися і від’їжджати», – каже Романенко.
Щодо планів російського диктатора, то вони теж не справдилися, – наголосив генерал.
«У Путіна залишалося два козирі – використати ядерну зброю і зробити “судний день” з масованими ракетними ударами. Але Кремлю не вдалося організувати те, що говорила його пропаганда.
До того ж, під тиском західних партнерів, Путін був змушений зробити заяву, що відмовляється від ядерної зброї оскільки Україна не ядерна держава», – розповів Романенко.
Експерт наголосив, що станом на зараз завдання наших військ полягає у тому, щоб знищити якомога більше техніки і зброї окупантів, зменшити їх потенціал і при наявності резерву відповідного рівня готуватися до контрнаступу.
Фото ілюстративне, скріншот з відео.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна