Від автора:
– Спортзал, у який я ходжу кожного дня, відвідує один молодий хлопець. Видно по всьому, що він з дуже бідної сім’ї. Тренер спортзалу повідомив, що начебто з бiженців. Але, не про вiйну і політику пост. Пост про внутрішню силу, яка не всім притаманна.
Цей хлопець викликає у мене глибоку повагу. Зараз зрозумієте, чому.
Є у нас, у людей, речі з якими ми часом не можемо впоратися. Щось таке, що іноді сильніше нас. Деякі слабкості.
Ми часто хочемо не бути, а здаватися. Авто, яке не можеш собі дозволити, але маєш, одяг, який змушує людину їсти сухарі, але на людях триматися в тренді.
Є речі, яких ми соромимося. А є й такі, які попри все від всяких там проблем, звільнені. Яких не зупиняють косі погляди і тихий, що оцінює шепіт за спиною.
На даному фото взуття цього хлопця. У сам зал він входить в таких капцях, їх всі знають. Махрові такі, які видають в готелях.
У цього хлопця явно немає грошей на взуття, але на вдосконалення себе є! Зазвичай буває навпаки. Знаєте, це внутрішня сила. Її прояв. Індикатор, який про неї говорить.
Такі люди в підсумку багато чого можуть домогтися. Якщо з шляху не звернуть. Не дивлячись ні на що йдуть до мети. Таким шкода грошей на сuгaрети і пuво. Такі поставили собі мету і до неї йдуть.
Йому не комфортно в залі. Це помітно. Його тапочки ловлять погляди і це дає про себе знати. Робить свою справу. Але він не перестає відвідувати зал.
І платити 400 грн. / Місяць. Він спокійний і врівноважений. Я давно за ним спостерігаю. Він не з тих, які ходять по вулицях, наплювавши на думку і реакцію інших. Це відразу видно. Він просто ще нічого не досяг.
Наполегливий і скромний.
Я знаю багатьох, більшість з яких в стареньких кросівках в зал не увійдуть. Не кажучи вже про «готельних». Вони занадто залежні від чужої думки і їх це часом гальмує. А деяких і рухає. А ось йому хлопцеві вдалося через все це переступити.
Я вирішив подарувати йому кросівки. Разом з ним з’їздити і оплатити. Особисто я вважаю, він їх заслужив. Для мене це важливо. Ось таким потрібно допомагати і таких рухати. Під час наступної зустрічі хочу з ним поговорити. Зараз думаю які підібрати слова, щоб людину не образити. Розумієте, так? Якщо вдасться допомогти з роботою – допоможу. Так як необхідно давати людині не рибу, а самі знаєте що. Вудлище, яким ту саму рибу можна ловити.
Не трактуйте ніяким чином даний текст. Це просто думки вголос, якими з вами ділюся. Ситуацією, яка мене зачепила. Людина, яка повагу викликала.
Чому написав про це? Може бути тому, що сам як цей хлопець не зміг би?
Якщо цей матеріал припав тобі до душі, неодмінно поділися ним зі своїми друзями і знайомими!
