Кремль вже планує післявоєнний устрій після поразки у війні. Таку заяву зробив Олексій Арестович ввечері 13 липня в програмі Фейгин LIVE.
«Я хочу сказати, що російське керівництво зрозуміло, що воно програло. Тому що міри, які воно приймає, це міри післявоєнного устрою Росії, що програла.
Є у них люди, які сподіваються на те, що їм вдасться утримати Луганську і Донецьку область, спочатку захопивши їх, і на цьому сторгуватися.
Сьогоднішні переговори в Стамбулі по вивозу зерна, які мали проміжний успіх, вони показують, що якби з Заходом можна домовитися», – каже Арестович.
Він додав, що зараз їх велика кількість на Заході, роблять спроби “домовитися”.
«Другий масовий заїзд після квітня для того щоби давайте “порєшаєм”. Але нічого не буде “порєшено”, все буде зметено могутнім ураганом, це поїзд, який їде в пропасть. І я дуже хочу подивитися на процес отверезення.
Тому що солдатам на полі бою це пояснювати не треба, судячи по тому, що ми чуємо в перехватах – вони все вже зрозуміли: війна програна.
А звичайні громадяни починають здогадуватися, оцінюючи ситуацію на карточці, в банку, в холодильнику. І виникає питання: а куди воно все йде?
Якщо 5 місяців нам обійшлося такою ціною, нема успіху, та й нам брехали про військову операцію. А якщо ця ситуація продовжиться ще років півтора, що ж буде з холодильником?
А головне – що з успіхом? Для чого все це?», – резюмує Арестович.
І додає, що коли ЗСУ почнуть повертати назад окуповані росіянами території, ось це вже буде “весело”.
«Я впевнений на 100%, що Херсон вони уже подумки здали», – каже Арестович.
Фото – скріншот з відео.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна