fbpx
Світ
Пишу чоловіку повідомлення з Дубаю: «Любий, зрозумій і пробач, і не забудь дітей у бабусі»

Мені вже все так набридло: приготування їжі для сім’ї, збори на прогулянку, прання, прибирання, готування, вмовляння на сон.

Тому, в один прекрасний момент, надягаючи на дочку колготки, я зрозуміла, що скоро вuбyхнy.

І тут я подумала: “Подам на розлучення. Здам дітей в інтернат. Загалом, зроблю все, щоб тільки це порочне коло розірвати. Адже я говорила чоловікові, що не справляюся. Любий, давай візьмемо няню? Любий, давай ти не будеш дивитися ввечері футбол, а покупаєш дітей? Любий, можна я піду в суботу в кіно одна, а потім на фітнес? Ні. На все ні. Або, подумаємо.”

Втомилася. Так я собі і пояснюю свій вчинок. Я підписана на групу гарячих путівок, читаю їх іноді, планую, що коли діти підростуть, ми поїдемо на море. Я ж так люблю його! Так сумую! Раніше, щороку літали, а тепер чекаємо, коли діти підростуть.

І ось, гортаю стрічку, бачу, відмова від туру. Смішні гроші. Виліт сьогодні. Дубай. Господи, це ж шанс вирватися. Я швидко набираю мамі і кажу, що мені терміново потрібно привезти їй дітей, бо у мене справи. Дуже важливі. А дітей забере чоловік після роботи.

Мама, звичайно, погодилася. Вона взагалі розуміюча. Поки однією рукою одягала дітей, іншою – дзвонила агенту, щоб тур забронював.

Сьогодні п’ятниця, значить, попереду два вихідних, чоловік впорається. А там і я повернуся. Через дві години дітей закинула до мами, розцілувала, а сама на таксі в аеропорт. По дорозі захопила сендвіч, каву, потім забігла на реєстрацію, сіла, встигла.

І в момент зльоту мене така ейфорія накрила, ви просто не уявляєте. Таке відчуття, ніби втекла як в школі з нелюбимого уроку і мені знову 15.

Читайте також: СПОВІДЬ ЕМІГРАНТКИ: ЯК УКРАЇНКА ВЛАШТУВАЛАСЯ В НАЙБАГАТШІЙ КРАЇНІ СВІТУ

Прилетіла, пишу чоловікові з Дубаю: «Любий, зрозумій і пробач, і не забудь дітей у бабусі».

Розумію, що ви будете мене засуджувати, але гроші були мої власні, подаровані мені ще взимку на ювілей. Я все ніяк не могла придумати, що купити. А чоловік не маленький, вже з двома дітьми як-небудь впорається.

І поки я лежу біля басейну і пишу цей лист, почуття провини до мене ще не дійшло. Сподіваюся, заглушу його келихом хорошого вина.

Автор: Христина

Джерело.

Related Post