Кремль хоче переговорів, і всякими способами намагається їх досягти. А війна на виснаження, якою нас лякають, вже і так триває.
Таку думку висловив російський правозахисник Марк Фейгін в програмі UKRLIFE.
«Він уже повоював, він уже шість місяців воює на виснаження. А те, що зараз, це не виснаження? Як це охарактеризувати?
Пропаганда продовжує наполягати на тому, що мовляв, ми уже досягли значних цілей. Але зрозуміло, що зараз дійти до Києва, наприклад, у них шансів немає. При тому озброєнні, яке зараз отримує Україна, це все набагато складніше.
Тому я думаю, що Кремль сам спускає вниз пропагандистам ідею, що будь-якою ціною треба змусити Україну сісти за стіл переговорів і погодитися хоча б на частину цих умов», – каже Фейгін.
Російський опозиціонер зауважив, що зрозуміло про ніяку демілітаризацію зараз не йдеться, тому що Україна від зброї ніколи не відмовиться. Тому предметом примирення може стати Крим, який Російська Федерація хоче залишити собі, а також кусочки Донбасу і Херсону.
«Війна до переможного кінця – це поки наратив прогресивної частини. Якщо Дугіна зроблять передовою фігурою, то він може все це висунути в якості програми, яка може передбачати і крайні заходи, наприклад, шарахнути тактичним зарядом. Але для цього від влади мають бути усунені стримуючі елементи.
Насправді, ситуація в пропаганді являється відображенням ситуації в Кремлі. Тобто, вони прагнуть переговорів будь-якою ціною», – наголосив Фейгін.
Фото ілюстративне, скріншот з відео.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна