Коли чоловік став щодня затримуватися в друзів, Ірина одного дня просто зібрала його речі і виставила за двері. Коли Данило повернувся, дружина сказала, щоб він йшов жити до мами. Відтоді свекруха ледь не щодня телефонує невістці, а перед Великоднем подзвонила і зовиця
– Виходить так, що поки мій син добрі гроші заробляв, був потрібен усім –
Мамо, а як ти на це дивишся, що до нас в неділю Вадим прийде? – питає мене дочка. – В цю неділю? – здивувалася я. – Так це ж Вербна неділя, – кажу. – В цей день збираються тільки рідні люди. А я навіть не уявляю, хто такий Вадим. – Ти його бачила, днями я з ним біля підʼїзду стояла, то ти пройшла повз нас, а він з тобою привітався, – каже Ірина. – І що, тільки через те, що привітався, я маю його в гостях приймати? – запитально подивилася я на дочку, але, здається, я вже почала щось розуміти
– Мамо, а як ти на це дивишся, що до нас в неділю Вадим
Перед Великоднем приїжджав мій рідний брат з Києва до нас з батьками в село. Мама й тато натішитися не могли Миколою та невісткою, забули про все на світі, лише годили їй. Микола по всіх родичах поїздив, у кумів гостював, а як збирався їхати додому, батьки йому ледь не пів свині спакували, сиру, сметани, молока, ще й яєць на крашанки для тещі передали, а батько в дорогу гроші в конверті дав. Тільки Микола за поріг, як мама стала скаржитися на самопочуття, а батько сказав, що я картоплю маю дістати, бо після Великодня візьмемося за город. Яку ж я помилку вчинив багато років тому, коли залишився з дружиною в батьків
Минулого тижня приїхав мій рідний старший брат з Києва. Як він вміє робити, навіз
Який же то сумний Великдень, коли в хаті ти сама, – думала Анна, намагаючись приготуватися до свята. Але коли нема для кого готувати, то й робити нічого не хочеться. У Анни було двоє дітей – син і донька, але до доньки у жінки завжди більше душа лежала. Не раз вона говорила дітям, що як вони виростуть, то Андрій піде в зяті, а дочка Тетянка біля неї залишиться, буде її на старості доглядати. Але не так сталося, як думала собі мама
Який же то сумний Великдень, коли в хаті ти сама, – думала Анна, намагаючись
В гості вона хоче приїхати! Згадала, нарешті, що в неї є сестра. А вона за стільки років хоч раз 100 євро сестрі передала? – Зоя ніяк не могла заспокоїтися після дзвінка рідної сестри. Марія приїхала на короткий час додому у відпустку, і сама набрала Зою, сказала, щоб гостей чекала, бо приїде до неї на Великдень. – Мамо, ну чого ти, не бурчиш, тітка скучила за нами. Та й з ким вона буде, самій на свята зовсім сумно. Дочка Зої намагалася переконати маму, що нічого не станеться, як тітка приїде
– В гості вона хоче приїхати! Згадала, нарешті, що в неї є сестра. А
Ілоно, ти паску вмієш пекти? Бо куплену моя мама не сприйме, – каже мені чоловік в понеділок. – В суботу поїдемо в село, і підем вже там в церкву, – каже. І тут я не витримала, і кажу: – Пропоную в цьому році їхати до моєї мами. Вона зараз зовсім одна, ти ж знаєш, що Віра з Чехії не приїде. – Я все розумію, але ні. Мої батьки не зрозуміють. Чоловік навіть не намагався вникнути в ситуацію. Він добре знав, що моя рідна сестра Віра поїхала в Польщу, і що моя мама буде одна, та це для нього був не достатньо переконливий аргумент
– А чому знову до твоїх батьків? – не витримала я, коли чоловік став
Зараз я вже вдруге заміжня, маю доньку, хорошого чоловіка і добре життя. Але мені дуже шкода свого колишнього чоловіка і я шкодую про те, як себе з ним повела. Але час назад не повернеш, не знаю як виправити помилку, яку я зробила у першому шлюбі
На сьогоднішній день мені складно розповідати про те, через що мені довелося пройти самій,
Я дізналася, що свекруха хоче свій будинок в селі, на свою старшу онучку відписати, на доньку моєї зовиці. Вона дуже шкодує її, бо та без тата росте, а в нашої доньки є батько, тому ми самі маємо на неї заробляти. Я прошу чоловіка втрутитися, але Петро каже, що я маю мовчати, бо нічого до того будинку його батьків не доклала
Свекруха моя сама давно живе в селі і має гарний будинок і земельну ділянку.
Сіла я на велосипед і вже через 10 хвилин я була біля хати баби Одарки. Зустрів мене її вірний друг, пес Бровко, який почав на мене гавкати. Не знаю, скільки йому років, але мені здається, що я памʼятаю його ще з дитинства. – Чого галасуєш, ану цить, – скомандувала бабуся. – Дякую, тітко Одарка. Гостей приймаєте? – питаю, зіскочивши з велосипеда. – Заходь, Марійко. А ти яким вітром тут? – питає здивована бабуся. Довелося мені придумати історію, що я сина шукала, бо пішов з друзями гуляти, а побачила її хату і вирішила зайти
– Не можу, Марійко, цього разу приїхати. Думала, що сеньйорі легше буде, але ні.
Якою ж ти стала, донечко! Не впізнаю просто, – незнайомий чоловік в доволі брудному одязі відчинив хвіртку і впевнено направлявся до Наталки, яка вийшла в грядки, щоб після дощів трохи там попоратися. – Ви хто? І що вам потрібно? – запитала Наталка. Сказала вона спеціально це так голосно, що з хати вийшов її чоловік. – Донечко, ти що, батька рідного не впізнаєш? – незнайомець поспішив пояснити, хто він і чого прийшов
– Якою ж ти стала, донечко! Не впізнаю просто, – незнайомий чоловік в доволі

You cannot copy content of this page