Українці Сьогодні

А це хто такий? – замість привітання запитала моя дочка, щойно зайшла до мене в квартиру. Ярослав стояв в домашніх тапочках і у фартусі, тож сказати, що це просто колега, який зайшов на чай, я не могла. Так випадково моя дочка дізналася, що я зараз у стосунках. Я це не приховувала спеціально, але і не хотіла афішувати, бо дотримуюся правила, що щастя любить тишу. Мені 53 роки, я вже більше ніж 10 років розлучена, зараз живу сама в своїй двокімнатній квартирі

– А це хто такий? – замість привітання запитала моя дочка, щойно зайшла до

Життєві історії 0

Коли подруга мене запрошувала на день народження, то казала, що будемо святкувати в дорогому ресторані, я й подарунок купила відповідний, бо знаю ціни там які. А потім її мама приїхала з села і Валентина усім гостям сказала, що будемо збиратися в неї вдома, мама готуватиме все сама. Краще б ми не йшли на той день народження

Моїй подрузі Валентині виповнилося нещодавно 35 років. Ми з нею дружимо давно. Її я

Життєві історії 0

В той день Тамара Андріївна як завжди поралася в городі, як раптом побачила, що до її воріт підʼїхало таксі, з якого вийшов син. Юрій сам на себе був не схожий – змарнілий, сумний, почорнілий. – Мамо, я в тебе поживу певний час, – сказав навіть не привітавшись і пішов в хату, вперше за кілька років. Поки син спав в своїй кімнаті, мама швидко приготувала все те, що він так любив в дитинстві. Прокинувся Юрій від запаху свіжого яблучного пирога. Сів за стіл, глянув на матір. В його очах було все: і біль, і розчарування, і смуток, і каяття

– Не приходь до нас, мамо, більше. Світлані не подобаються твої візити, – спокійно

Життєві історії 0

Навіщо вам такий великий будинок? Тату, ти ж знаєш, що у мене зараз є певні фінансові проблеми, і ти міг би допомогти мені їх вирішити, а ти всі гроші вклав у цей нікому не потрібний дім, – заявив нам син, який приїхав, щойно дізнався, що ми з чоловіком придбали дім за містом. Мій чоловік завжди був людиною розважливою і толерантною, але цього разу навіть він не стримався. – Олексію, інші діти в 40 років вже своїм батькам доми купують. А ми самі собі будинок придбали, в тебе нічого не просили, і ти зараз посмів ще нас за щось картати. А що, власне, тобі не подобається

– Навіщо вам такий великий будинок? Тату, ти ж знаєш, що у мене зараз

Життєві історії 0

Ксеніє, розмова є. Ти не будеш проти, якщо бабуся житиме з нами? – запитав обережно мене чоловік. У нас квартира двокімнатна, і дитина маленька, тому Юрій і хвилювався, чи ми зможемо поміститися і як я це сприйму. – Звичайно, нехай живе, я не проти. Лариса Федорівна – чудова жінка, і я впевнена, що ми з нею ладнатимемо. Коли ти її привезеш? – Якщо ти не проти, то сьогодні ввечері. Там така ситуація… Я бачила, що чоловік дуже переживає через усе, що відбувається в його родині, тому я сказала, що все нормально, мені не треба нічого пояснювати, нехай він їде за бабусею, а я тим часом приготую для неї кімнату

– Ксеніє, розмова є. Ти не будеш проти, якщо бабуся житиме з нами? –

Життєві історії 0

Мій зять ледь не пів зарплати віддає своїй мамі щомісяця. Я дізналася про це випадково. Але найбільше мене засмутило те, що донька моя вже давно все знає і просто мовчить. Я вирішила втрутитися, бо так не має бути в сім’ї, і сама пішла до свахи

Я маю найбільший скарб на світі – донечку, тому я – теща для її

Життєві історії 0

Ти обіцяла, а свої обіцянки треба виконувати, – заявила мені моя донька, коли я відмовилася взяти до себе онука на вихідні. – Аліно, зрозумій, у мене своє життя і свої плани, а про таке заздалегідь попереджати треба. Я вже Михайлу Петровичу пообіцяла, що поїду з ним на дачу. Куди ж ще Артемко? У нас там роботи багато буде, я не матиму часу дивитися за дитиною, – кажу. – А хто такий Михайло Петрович, нагадай? Чужа людина. І ти отак готова чужу людину проміняти на рідного онука. Я тебе не розумію, мамо. Та й ти мені обіцяла, – не вгавала Аліна

– Ти обіцяла, а свої обіцянки треба виконувати, – заявила мені моя донька, коли

Життєві історії 0

В той вечір Галина довго не могла заснути. Раптом в її двері хтось постукав. Коли вона відчинила, то очам не повірила – на її порозі стояв Петро. – Чого прийшов? – суворо запитала. – Та хотів познайомитися з новою сусідкою, і цукру позичити, – посміхнувся чоловік. – А може солі? В класичному варіанті сусід до сусідки за сіллю ходив, – неочікувано для себе підтримала грайливу розмову Галина. – Та ні, Галинко, за цукром. Солі нам вже достатньо, тепер можна і підсолодити життя, – сказав Петро

– Я впевнена, що він так зробив спеціально, бо інакше як це зрозуміти. Скільки

Життєві історії 0

Володю, а що таке дрес-код, про що вона говорить? – глянула я на невістку, яка прийшла мене на свій день народження запросити, і запитально звернулася до сина. Поки Володимир думав, як правильніше мені відповісти, невістка не втрималася і ще раз повторила: – Галино Олексіївно, іншими словами я прошу вас прийти в синій сукні, бо у мене свято буде в волошково-синіх тонах. – А якщо у мене немає такої сукні? – запитала я. – Тоді або купіть, або не приходіть, але свято мені псувати точно не треба, – спокійно заявила Тетяна

– Володю, а що таке дрес-код, про що вона говорить? – глянула я на

Життєві історії 0

Дякую, Єво, що все зробила. Ти нам дуже допомогла. А тепер ти вільна. До речі, коли ти плануєш переїжджати? Марта, як завжди, намагалася виглядати по-діловому і швидко вирішити всі питання. – А чого я маю переїжджати? – здивовано запитала я свою сестру. – Тому що це моя бабуся, і я – її пряма спадкоємиця, – заявила Марта. – Ми з Артемом плануємо продавати цю квартиру, то ж у тебе є тиждень, щоб звільнити її. – Вибач, сестричко, але чому я маю з’їжджати з квартири, якщо вона моя

– Дякую, Єво, що все зробила. Ти нам дуже допомогла. А тепер ти вільна.