А коли це у вас зламалася пральна машинка, Ольго? Мій син знає про це? Чому нову не купиш? Це ти два тижні вже руками переш? – запитала свекруха в невістки. Ольга не хотіла правду їй розповідати, бо чоловік не хотів, щоб мама знала про все
– Ніно Андріївно, – сказала невістка втомлено, – пригляньте, будь ласка, за онуком, поки
Синку, але ж у мене ювілей не кожного разу. Як ви не приїдете? – Оксана неабияк засмутилася, коли син в телефонній розмові повідомив, що у нього зовсім інші плани. – Мамо, ну чого ти ображаєшся на рівному місці, і не можеш нас зрозуміти. У нас інші плани. Ми не зможемо приїхати до тебе на свято, занадто багато роботи. А потім Маргарита захотіла в Буковель їхати, ми вже навіть готель забронювали. Син ще продовжував щось у слухавку говорити, але Оксана його не чула, бо не могла зрозуміти, чому рідний син її уникає
– Синку, але ж у мене ювілей не кожного разу. Як ви не приїдете?
Я випадково дізналася, що мій син позичив своєму тестю велику суму грошей. Діти довго мовчали, не говорили мені про це, а нещодавно син прийшов сумний і став мені розповідати правду
Надія мала єдиного сина, тому коли Андрій якось сказав, що збирається одружуватися, щастя матері
Ви, вже приїхали, мамо? То відразу йдіть в літню кухню, і там розкладайте свої торби, – скомандував зять. Ольга лише переступила поріг рідного подвір’я, водій якраз заносив сумки, які вона привезла з італійськими смаколиками, і не могла зрозуміти, що тут відбувається. На подвір’ї у Ольги і справді було два будинки: одна стара хата, в якій вони колись жили. А інший новий дім, його Ольга збудувала за свої заробітчанські гроші, саме заради того, щоб будинок збудувати, вона в Італію і поїхала
– Ви, вже приїхали, мамо? То відразу йдіть в літню кухню, і там розкладайте
Вона – невістка, а я рідний син. Мамо, ти нічого не плутаєш? Кого ти виселяти зібралася з квартири? – розгублено питає мене Олег, який явно не очікував такого рішення від мене. – Я квартиру онуку залишаю, бо він маленький, і я його на вулицю вигнати не можу, а син у мене дорослий, він точно сам про себе може подбати, – кажу. Нещодавно невістка мені зателефонувала і зі сльозами на очах повідомила, що Олег знайшов собі іншу жінку, тому хоче розлучення, а Наталі сказав, щоб вона виселялася з його квартири
– Вона – невістка, а я рідний син. Мамо, ти нічого не плутаєш? Кого
Що, знову в село? І як ти тільки встигаєш? Та й якщо чесно, то я не розумію, це ж не твоя рідна мама, навіщо ти так стараєшся взагалі? – питає Світлану її колега по роботі. – Не знаю, як тобі це пояснити, але не можу я по-іншому. Марині Сергіївні потрібна моя допомога. І я не можу її залишити, – спробувала пояснити Світлана подрузі. Алла лише знизила плечима, бо не розуміла, навіщо 43-річній жінці, замість того, щоб піти з подругами в кафе, кіно, чи на побачення, вона сідає в старий запилений автобус і їде в село до жінки, яка навіть не стала їй свекрухою
– Що, знову в село? І як ти тільки встигаєш? Та й якщо чесно,
Андрію, мама вже який день сидить сумна, дивиться у вікно. А чи не захворіла вона, може що болить, а вона нам не каже, – Зоряна за сніданком здалеку спробувала розпочати розмову з чоловіком. – Ой, вибач, кохана, я щось на роботі зовсім закрутився, і вже кілька днів не говорив з мамою. Ти спробуй з нею сьогодні поговорити, може підіть кудись гуляти, – запропонував Андрій. Вони поснідали, чоловік пішов на роботу, а Зоряна стала біля плити і почала готувати. Марія Степанівна ще була в своїй кімнаті. Зоряна знала, що мама вже прокинулася, але вона спеціально не хоче зранку виходити, щоб не заважати
– Андрію, мама вже який день сидить сумна, дивиться у вікно. А чи не
Де сніданок, мамо? І куди це ти так вирядилася? – Юрій, старший син Світлани щойно прокинувся відразу попрямував на кухню.Але вже по дорозі 25-річний син зрозумів, що з кухні нічим смачним, як завжди, не пахне. А тут ще й мама з зачіскою, в новій курточці та черевичках, кудись збирається. – Сину, я в село їду, буду пізно, а може навіть і в тітки Лесі заночую, тому ви з Євгеном вже щось собі самі з холодильника візьміть, – Світлана ще раз перевірила сумочку, чи все на місці, побажала сину гарного дня і зачинила за собою двері. Юрій не міг второпати, що відбувається, бо мама ніколи їх з братом без сніданку не залишала, а тут наважилася
– Де сніданок, мамо? І куди це ти так вирядилася? – Юрій, старший син
Чоловіка звільнили з роботи, Павло довго сидів вдома, бо в нашому маленькому містечку не так просто хорошу працю знайти, та й зарплати низькі. Я запропонувала переїхати усією сім’єю в інше місто, адже мріяла розбагатіти, але мої рідні не зрозуміли мене
Павло – мій чоловік. Він, на жаль, майже рік вже сидить без роботи вдома,
Сину, то ти прийдеш до нас в гості? Коли тебе чекати? – питаю я по телефону у Бориса. Ми ж з батьком готуємося, чекаємо, а син мовчить – то слухавку не бере, то скидає наші дзвінки. Я розуміла, що щось відбувається, але не могла второпати, що саме. Наш єдиний син Борис дуже змінився, особливо після того, як ми остаточно переїхали на дачу. Я не могла зрозуміти, що сталося, поки майбутня невістка нам прямо не заявила, що було б правильно, якби ми їм свою двокімнатну квартиру віддали, а самі б переїхали в їхню однокімнатну
– Сину, то ти прийдеш до нас в гості? Коли тебе чекати? – питаю

You cannot copy content of this page