Українці Сьогодні

Наталко, а скільки твій чоловік заробляє, яка зарплата у нього, кажи не соромся вже, я ж ваша родичка, – мене прямо запитала тітка Марія. Я так не люблю коли вона ходить до нас, та сьогодні вона сама себе перевершила. І головне, що цікавилася вона нашими заробітками не просто так, а з якоюсь недоброю ціллю

Про те, що з родиною ще потрібно навчитися жити в дружбі та мирі я

Життєві історії 0

На початку осені, коли ми з чоловіком впоралися з городом і урожай був зібраний, вирішили поїхати з батьком, поки ще маємо сили, до дітей в місто в гості на тиждень. Ми заздалегідь їх попередили, взяли на потяг квитки. Досі не можу забути ту гостину

Мені, звісно, на сьогоднішній день, здається, що, можливо, я дуже відстала від сучасних людей,

Життєві історії 0

До сусідки я таки пішла, бо мені треба було виговоритися. Вона мене уважно вислухала, а потім порадила мені таки їхати. – Вона молода і нічого ще не розуміє, а коли зрозуміє, то пізно буде, – каже мені сусідка. А ти бери гроші, і їдь, бо потім все налагодиться, утрясеться, і ти не пережалієш, що не була у доньки на весіллі, – радить мені вона. Сусідка позичила мені тисячу євро п’ять тисяч гривень і наказала їхати, навіть всупереч волі доньки.– Тисячу євро у конверт поставиш, а за 5 тисяч купиш собі обновки, щоб ти не гірше за сваху виглядала, – каже. Та я щось вже і не знаю, чи їхати, чи не їхати

– Мамо, Максим зробив мені пропозицію, – радісно повідомила мені донька. – Я така

Життєві історії 0

Хату я не продавала до осені, хотіла спочатку урожай з городу зібрати, бо з нього все і почалося. Але як тільки я городину зібрала, то зробила все, що задумала, чим неабияк ошелешила своїх дітей. – Не розумію, що відбувається? Мамо, на нашому подвір’ї вже господарюють чужі люди, – збентеженим голосом повідомив мені син по телефону. – Що ці люди тут роблять? Мамо, може поясниш. І де, взагалі, ти? Я аж розсміялася, не пройшло і пів року як син про мене згадав! – Я заміж вийшла, і тепер в місті живу, – кажу. В слухавці повисла тиша. Потім син наче оговтався і теж почав сміятися

Хату я не продавала до осені, хотіла спочатку урожай з городу зібрати, бо з

Життєві історії 0

Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя тітка Зіна. Пояснити їй хоч щось я не змогла, бо вона слухати не хотіла. Образилася дуже за те, що її дитині довелося викласти півтори тисячі гривень за готельний номер. – Не пробачу я тобі цього ніколи. До мене більше не приїжджайте, – випалила і поставила слухавку

– Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого

Життєві історії 0

Не так давно я дізналася, що одна моя знайома в селі довго без роботи сидить, навіть грошей не хліб не має. Мені так шкода стало її, думаю, покличу до себе на роботу. В мене місце на базарі було, торгувати не було кому, от я і запропонувала Олені. Вирішила, що візьму її жити до себе тимчасово, поки не заробить трохи. Олена стала змінюватися на очах

На сьогоднішній день я сама маю два непоганих торгових місця на невеличкому базарчику в

Життєві історії 0

Розуміючи, що ситуація в родині стає напруженою, Оксана згадала прохання матері і вирішила діяти. – Василино, ходи в хату, допоможеш мені голубці заправити, бо вже підійшли на плиті, – раптом гукнула вона сестру. Василина ліниво піднялася з-за столу, і попрямувала на кухню. А Оксана, тим часом, вийшла на двір, і попросила брата дозбирати у відро горіхи, бо за три дні їх уже чимало нападало. – Збери, Павлику, щоб не пропадали. Продаш, будеш мати гроші, – каже. Ніхто і не зрозумів, що діяла Оксана згідно з проханням матері – за будь-яку ціну зберегти мир в родині

– Оксано, нам поговорити треба, – якось покликала мама свою середню доньку до себе

Життєві історії 0

Чого ти так поспішаєш, ще встигнеш приїхати, – сказала мені донька по телефону, коли я їй повідомила, що додому хочу. – Ти ж в Італії, в Римі, і літо надворі, так що відпочивай, – каже мені Соломія. Настанови доньки мене дещо засмутили, адже я три роки додому не приїжджала, скучила за ними, а вона все відтерміновувала мій приїзд, весною казала – приїдеш літом, а влітку вже відтягнула до осені. Я все розумію, діти не хочуть з батьками жити. Тому Соломія і хотіла, щоб я подовше залишалася в Італії, не хотіла, щоб я їй заважала

– Чого ти так поспішаєш, ще встигнеш приїхати, – сказала мені донька по телефону,

Життєві історії 0

Коли мами не стало, після неї залишилася квартира, але я відмовилася від своєї частки і все залишила своїй рідній сестрі, їй не було де жити, а я не хотіла з нею псувати стосунки, тому єдиною власницею стала вона. Я це зробила тишком від чоловіка і свекрухи, а тепер не знаю, як піднести це їм, бо вони вже гроші за ту квартиру рахують

Мені здається, що я тоді таки добре подумала і просто взяла та відмовилася від

Життєві історії 0

Кілька місяців тому я з чоловіком повернулася з-за кордону, де ми були кілька років. Ми поїхали разом, бо хотіли собі на квартиру заробити. Нам це вдалося, удвох справа просувалася вдвічі швидше. Ми приїхали, купили трикімнатну квартиру, вже ремонт зробили, і обставляємо її. Гарно у нас все вийшло, затишно дуже, та й модно, сучасно. Одним словом, я дуже задоволена. Але в мене таке враження, що чогось важливого не вистачало. Я довго не могла зрозуміти чого саме, поки до мене в гості не прийшла моя подруга

Кілька місяців тому я з чоловіком повернулася з-за кордону, де ми були кілька років.