Українці Сьогодні

Тітко Марусю, візьміть хоч трошки, – дівчина простягла баночку згущеного молока, загорнуту в серветку. – Ми привезли з міста, хочемо вас пригостити, тримайте. – Та ні, дитино, ти ж сама з дитиною, нащо мені? Ми якось тут справимось. Але спасибі, ой спасибі, що навідалась. Хоч хтось, окрім пса, заглядає. Наталя усміхнулась і махнула рукою. – Та що я? Я по-сусідськи. І не думала вона тоді, що через стільки років та фраза обернеться несподівано

– Тітко Марусю, візьміть хоч трошки, – дівчина простягала баночку згущеного молока, загорнуту в

Життєві історії 0

Ти не подумай, що я свекруха і не розумію тебе. Я все розумію, я теж жінка, але Наталю, тут про дитину треба насамперед дбати, – намагалася я переконати невістку не робити поспішних кроків. Ситуація склалася непроста, бо хоч у нас з Наталкою і склалися непогані стосунки, вона завжди прислухалася до моїх порад, та цього разу невістка мене слухати не захотіла. Живи як хочеш, але знай, що квартира залишиться Наталці і дитині, і машина теж її. А ти йди куди хочеш і до кого хочеш, та від мене ти нічого не отримаєш, – сказала я тоді своєму сину

– Ти не подумай, що я свекруха і не розумію тебе. Я все розумію,

Життєві історії 0

Ого! Квартиру купила! І ми, нічого не знаємо, приховала вона від нас цей факт. Нам, своїм найкращим подругам, нічого і не сказала, – дві мої співробітниці, з якими я і справді певний час дружила, перешіптувалися в коридорі, думаючи, що я їх не чую. Це була одна з чергових ситуацій, які змусили мене ще раз задуматися над тим, ким ці люди є для мене. Я йшла в туалет мити горнятко від кави, і виходить, почула їхню розмову випадково. Перша моя реакція була такою, що я засмутилася, але потім вирішила, що це навіть на краще, бо я зрозуміла їхнє справжнє ставлення до мене

– Ого! Квартиру купила! І ми, нічого не знаємо, приховала вона від нас цей

Життєві історії 0

В неділю ми на тебе чекаємо, мамо. Владислав шашлик посмажить, посидимо по-домашньому, – каже мені дочка. Я дещо здивувалася такому запрошенню, але погодилася, сказала, що добре, приїду відразу після церкви. – Знов грошей хочуть, – бурчить Микола, який все чув. Микола – мій чоловік, який зараз живе зі мною, відколи я з Греції з заробітків повернулася. Він не любить ходити до моєї дочки в гості, та й якщо чесно, його Вероніка з Владиславом і не запрошують. Ми з ним вже більше року разом, але ладу в родині немає, так я і розриваюся між двох вогнів

– В неділю ми на тебе чекаємо, мамо. Владислав шашлик посмажить, посидимо по-домашньому, –

Життєві історії 0

На зустріч однокласників з нагоди 20-ти річчя закінчення школи Оксана йти не хотіла, але однокласниці Христині вдалося її вмовити. Сукня, зачіска, макіяж – Оксана хотіла виглядати якнайкраще, бо знала, що там зустрінеться з своєю суперницею, а колись найкращою подругою Світланою

Десять пропущених викликів. Але Оксана вперто не брала слухавку від колишньої однокласниці Христини. Вона

Життєві історії 0

І що ви, Катерино Андріївно, з самого ранку в городі робите? – Василь не міг пройти повз, щоб не привітатися з літньою сусідкою. – Таке питаєш, синку, хіба сам не бачиш, скільки роботи назбиралося? Дощі нарешті лити перестали, треба все садити, от тільки рук не вистачає, – забідкалась літня жінка. – А знаєте що, я зараз у себе на пасіці швидко зроблю все, що треба, і до вас повернуся, допоможу. Але з вас потім ваші пиріжки, – посміхнувся Василь. – Якщо допоможеш, то не лише пиріжками, а ще й борщиком пригощу, – повеселіла бабуся. Через годину Василь вже стояв з сапкою біля сусідки, і разом до обіду вони справилися з усіма грядками, якраз до дощу встигли

– І що ви, Катерино Андріївно, з самого ранку в городі робите? – Василь

Життєві історії 0

А я не така як інші заробітчанки, тому на мої гроші не сподівайтеся! – заявила Іванна за столом, де зібралася родина. Вона була впевнена, що робить все правильно, і що вона нікому нічого не зобовʼязана. – Мамо, та ми у тебе нічого і не просимо, тому все добре. Ми з Мартою просто в гості заїхали, бо ж майже рік тебе не бачили, – пояснив Матвій. Сусідка лише помахала головою, вона не могла зрозуміти Іванну. Ну і що, що син вибрав не таку невістку, яка б їй сподобалася? Головне, що діти живуть добре між собою, син щасливий, а що ще мамі треба? Та й для кого вона ті гроші складає? Але в кожного своя правда

– А я не така як інші заробітчанки, тому на мої гроші не сподівайтеся!

Життєві історії 0

Мамо, ти ж не проти, якщо ми до тебе онуків привеземо, – попередив мене син ще в понеділок. – Не проти, але ти уточни, коли і наскільки, – кажу. – В пʼятницю після останнього дзвоника відразу і до тебе приїдемо. – А чому такий поспіх? – здивувалася я. – Бо ми з Веронікою в суботу їдемо на відпочинок. Усі друзі будуть без дітей, тож ми вирішили Колю і Аню у тебе залишити. Ти ж не проти? Внуків своїх я люблю, і завжди радо приймаю у своєму домі. От тільки вони зі мною залишаються неохоче. Вони звикли до міських умов, і в селі їм, мʼяко кажучи, не комфортно

– Мамо, ти ж не проти, якщо ми до тебе онуків привеземо, – попередив

Життєві історії 0

Ти добре все обдумала, Галино? Не так просто залишитися одній і без чоловіка ростити дітей, – мама намагалася переконати дочку, що її рішення піти від чоловіка є не зовсім правильним. – Я все добре розумію, мамо. Але мені всього 34 роки, в мене ще все життя попереду, а з Вадимом я його не бачу, ти ж сама знаєш, яка у мене ситуація, – Галина не втрималася і розплакалася у мами на плечі. Марія Петрівна, яка життя знала не з книжок, запропонувала доньці пообідати з нею, чаю випити, а до цієї непростої розмови повернутися згодом

– Ти добре все обдумала, Галино? Не так просто залишитися одній і без чоловіка

Життєві історії 0

Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. – Кохана, ключі від твого спадкового будиночка, – уточнив чоловік. І тут до мене дійшло, Віталій веде мову про будинок, який мені залишився від мами. Ще не минуло і місяця, як її не стало. Я навіть ще не починала оформлювати документи на спадщину. Прохання чоловіка мене здивувало, і я вирішила уточнити, для чого йому мої ключі

– Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. –