Олег, піди в магазин, треба ще дещо докупити. Ось, візьми список, – кажу я своєму чоловікові. В переддень Різдва роботи було дуже багато, треба було і прибрати, і все приготувати, щоб стіл накрити гарний. Ми гостей не чекали, але хочеться для себе самих зробити затишок. Адже Різдво – це родинне свято. Олег якось неохоче взяв список, який я йому написала, і пішов в магазин. Коли вернувся, так само мовчки поставив сумки на стіл і пішов в свою кімнату. – Все гаразд, любий? – запитала я, перевіряючи свою інтуїцію, хоча добре розуміла, що щось таки не так
– Олег, піди в магазин, треба ще дещо докупити. Ось, візьми список, – кажу
Ви на скільки до нас приїхали? Сподіваюся, що більше тижня не гостюватимете, – запитав мене зять. Дочка мене запевнила, що це її чоловік так жартує, але він не жартував, зібрав мої речі і сам відвіз мене додому. Я знову живу з старшою донькою і її чоловіком, і щоб з ними менше бачитися, я влаштувалася на роботу на місцевий ринок, так що о п’ятій ранку я йду з дому, і приходжу пізно ввечері, відразу йду в свою кімнату, а вечеряю коли вже всі спати пішли. Так прикро мені, що словами не передати. Я виростила дітей, зробила для них все, що могла, а тепер виявилось, що я – зайва
Я завжди думала, що мати дітей – це вже запорука забезпеченої старості, адже мама
Кілька днів тому я отримала від мами повідомлення: “Доню, якщо ви не приїдете до нас з батьком на Різдво, ми будемо дуже розчаровані і образимося на вас”. Я аж заплакала. Мама живе в селі, на пенсії з батьком, роботи в них немає, тому вона мене не розуміє, що я втомлююся зараз дуже на роботі, часи зараз зовсім не ті, що були колись і вона щосвята їздила до своїх батьків. Мені зараз не до Різдва. Та мама з татом нас все одно чекають завжди
Цього року я дуже втомилася. Робота забирає всі мої сили, а відпустку мені не
Олено, завтра Різдво, а ти ходиш зажурена. Що трапилося, люба? – Матвій підійшов до дружини, і так ніжно подивився їй в очі, що вона зрозуміла, що йому можна довіряти, а ще… вона більше не може приховувати правду. – Матвію… я давно хотіла тобі зізнатися, але не знала, як тобі про це розповісти. Одним словом, я не та, за кого себе видавала. В хаті уже смачно пахло кутею і пампушками, а на дивані діти старанно вивчали колядку “Нова радість стала”. Матвій ще кілька хвилин тому дякував Богу за те, що у нього в житті все так гарно склалося, адже у нього є дружина і двоє чудових дітей, живуть вони в достатку, чого ще треба для щастя? А тут Оленка зізнається, що приховує щось
– Олено, завтра Різдво, а ти ходиш зажурена. Що трапилося, люба? – Матвій підійшов
В теплій київській квартирі сім’я святкувала Різдво. До невістки прийшли свекор зі свекрухою і Ольга дуже старалася догодити їм: багато страв наготувала, поставила смачну кутю, весь вечір крутилася біля батьків чоловіка. А в маленькому далекому селі, сумні старенькі її батьки чекали на неї, все зготували для сім’ї доньки, але ні до чого так й не торкнулися в той вечір
Різдво цього року мало стати особливим для родини Тетяни та Василя. Після довгого року,
Не вигадуй нічого, Наталко, додому повертайся, – в Іспанію мені зателефонувала свекруха і сама особисто стала мене просити, щоб я додому поверталася, і це при тому, що три роки тому вона наполягала на нашому з чоловіком розлученні. А я її слухаю, і не вірю, що так людина могла змінитися, адже вона мене ніяк не хотіла приймати в свою родину
– Не вигадуй нічого, Наталко, додому повертайся, – в Іспанію мені зателефонувала свекруха і
Марусю, всіх грошей не заробиш, на каву з нами ходи, – не раз мене кликали інші заробітчанки з собою кудись відпочити у наш вихідний, але я завжди відмовлялася. Вони через це мене не розуміли, та я на них не звертала уваги, кожному своє. Мені щоб з ними піти треба витратити 30-50 євро, а для мене кожна копійочка була дорога. Я дуже хотіла допомогти своєму сину будинок збудувати, та виявилося, що я марно так на собі економила
– Марусю, всіх грошей не заробиш, на каву з нами ходи, – не раз
Коли в переддень Нового року Софія побачила у себе на порозі свекруху, то зрозуміла, що свято зіпсоване. – Софіє, свято на носі, а що у вас із квартирою відбувається? – пролунав різкий голос Марини Степанівни з порогу. Віталій прошепотів Софії на вухо: – Не звертай уваги. Переживемо, так? – Звичайно, – так само тихо відповіла Софія, не уявляючи, що далі її чекає
– Софіє, свято на носі, а що у вас із квартирою відбувається? – пролунав
Марійко, приходь до нас на весілля, Настя буде дуже рада тебе бачити, адже ти її хресна, – каже мені Ольга, сестра мого колишнього чоловіка. – Мамо, треба йти, не вигадуй. Що було, те було, роки минули, – повчає мене моя донька. Та, якщо чесно, то я і не знаю, як тут правильно вчинити. Моя племінниця, і за сумісництвом ще й похресниця, заміж виходь. Я з ними усіма не бачилася багато років, після того як з чоловіком розлучилася
– Марійко, приходь до нас на весілля, Настя буде дуже рада тебе бачити, адже
Артем не знав, як розповісти дружині про зраду. Коли він повертався додому, Ольга ставила йому свіжу вечерю, посміхалася щиро до нього, розповідала, як провела день і говорила багато про їх дітей. Вранці прасувала його сорочку, готувала смачний сніданок і давала з собою ситний обід. З думок чоловіка не виходила Катерина. Він не міг спати, їсти зовсім не хотів. А одного дня вирішив про все зізнатися дружині, просто такої реакції зовсім не чекав
Історія, яка сталася з моїм сусідом Артемом, почалася звичайно. Він був звичайним чоловіком середнього

You cannot copy content of this page