Українці Сьогодні

– Степане, де гроші? Ти ж пенсію отримав, поштарка казала, що все тобі в руки віддала? – Марія не могла повірити, що від пенсії чоловіка не залишилося нічого, а попереду свято, і треба було за щось готуватися до нього. Степан нічого не сказав, лише похилив голову. Він знав, що Марія не одобрить його план, тому вирішив до кінця не зізнаватися, а коли вона вже побачить, то нехай сама вирішує як реагувати

– Степане, де гроші? Ти ж пенсію отримав, поштарка казала, що все тобі в

Життєві історії 0

О, я тут і місце для диванчика знайшла, – раптом заявила мама, вказуючи на куток в кухні. Я не планувала ставити тут диван. У мене є ліжко в спальні, – розгублено кажу, ще не розуміючи, до чого мама клонить. – Ліжко для тебе. А де я спати буду? – каже мама. – Ти ж не думаєш, що я маючи доньку з такою гарною власною житлоплощею, залишуся жити з бабусею. То ж доню, ти мусиш маму прийняти до себе. Мама скривилася, а я просто не знала, що мені на це їй сказати

– Донечко, ти у мене велика молодець! Подумати тільки, ще й 30-ти років нема,

Життєві історії 0

Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи стати, – Валентина Петрівна попередила сина заздалегідь про свої плани. Питати, які плани у сина вона не звикла, бо вважала, що усі в родині мають лише її слухатися, адже вона знає як краще. Назар і справді не міг відмовити мамі, хоча «маминим синочком» його аж ніяк не назвеш. Він добре вчився в школі, сам поступив в університет, рано став самостійним. З роботою йому пощастило, квартиру купив своїми силами. А маму він слухав виключно через любов і повагу

– Приїжджайте в пʼятницю ввечері, щоб в суботу з самого ранку вже до роботи

Життєві історії 0

Петре, ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе просила? Весь день біля свого трактора, а я просила тебе грядку скопати, бо буду огірки сіяти, – гукнула Ганна з порогу. – Та я тільки подивлюсь, що з гальмами, – озвався Петро, витираючи руки об ганчірку. – Той трактор лише у тебе час та гроші забирає, а я все сама та сама. Проблема була проста: Ганна хотіла, щоб усе в господарстві було чітко й вчасно. Петро ж жив так, як йому виходило, поспішати кудись він не любив

– Петре, ти хоч раз можеш зробити те, що я тебе просила? Весь день

Життєві історії 0

А може, ми просто гроші передамо. Сам подумай, навіщо нам зараз таку відстань долати? Не на часі це весілля, – Лариса з усіх сил намагалася відговорити чоловіка від поїздки в їхні рідні місця. – Це не просто весілля, це весілля моєї єдиної племінниці, то ж не поїхати я не можу. А ти не хочеш – не їдь, я тебе не змушую, – спокійно відповів Павло. Лариса на хвильку задумалася, а потім таки сказала, що ні, вона теж поїде. Відпустити самого чоловіка вона не могла, бо добре знала, що там може статися те, чого вона найбільше боялася – Павло там з своєю Надією побачиться, а тоді важко сказати, що далі буде

– А може, ми просто гроші передамо. Сам подумай, навіщо нам зараз таку відстань

Життєві історії 0

Про те, що що моя сестра відписала на чоловіка свою квартиру, я не знала. З’ясувалося це лише тоді, коли Валерій сказав, що в нього є інша, і що він розлучається з Тетяною. А оскільки тепер це його квартира, то він просить її зʼїхати. Прийшла до мене сестра практично серед ночі, з невеликою валізкою і запитала чи можна в мене заночувати. Тетяна була дуже засмучена, і я не хотіла її ні про що питати, просто пригостила чаєм і постелила в окремій кімнаті, сподіваючись, що це просто звичайне непорозуміння між подружжям, і що вони помиряться. Зізналася мені Тетяна у всьому лише через два дні

– Тетяно, навіщо тобі машина? Ти ці гроші краще б вклала у розширення житлоплощі,

Життєві історії 0

Зателефонувала нам сестра сама, попросила приїхати в село. Ми здивувалися, але поїхали. Навіть не уявляючи, що нас там чекає. Галина сиділа під хатою сама. Картина була сумна, бо все навколо позаростало травою, похилилося, і це очікувано, адже хата любить, щоб був господар. – Не змогла я її продати, і покупці знайшлися, а рука не піднімається, таке враження, що я зраджую батьків. Одним словом, якщо обіцяєш дивитися за домом, приїжджати сюди, то хоч зараз їдемо до нотаріуса і все оформляй на себе, – каже зовиця

– А я казала тобі, що так буде, але хіба ти хотів мене слухати?

Життєві історії 0

Бабусю, а чому Зелені свята? – питала Марічка трохи заспокоївшись. – Бо то день, коли Бог дихає на землю. Дух Святий сходить, як тихий вітер – і в душу, і в хату. І все оживає, – відповіла бабуся, гладячи дівчинку по голівці. – А я теж чула, як Він прийшов. Коли ти обійняла мене і сказала, що все буде добре. Марічка заснула, почуваючись захищеною в бабусиних турботливих обіймах. А Марія ще довго сиділа біля неї, молила Бога, щоб дав їй сил і здоровʼя, щоб допоміг їй цю дитину виростити

– Марічко, що сталося? Чому ти плачеш? – бабуся обійняла свою 8-річну онучку, яка

Життєві історії 0

Капусту купи обов’язково, голубці зроблю. Які ж Зелені свята без голубців? – Марія вхопила телефон і набрала чоловіка, поки той ще на ринок не заїхав. – Добре, Марусю, все куплю як скажеш, – погодився Петро. До свят вони готувалися ретельно, бо до них в гості мали прийти майбутні свати. Радість у них велика, дочка Єва нарешті собі нареченого знайшла. З Юрієм дочка давно їх познайомила, а от з його батьками варто вже було зустрітися, бо справа рухалася до весілля, треба було обговорити всі деталі

– Капусту купи обов’язково, голубці зроблю. Які ж Зелені свята без голубців? – Марія

Життєві історії 0

Що Ніно, вирішила? Будеш святкувати свій ювілей? Якщо так, то на коли, ти нас попередь, щоб ми знали. Співробітниця і за сумісництвом багаторічна подруга по роботі Марія стала розпитувати Ніну, що вона планує робити на свій день народження. Ніна опустила голову, а потім відповіла, що вона ще не знає. – Ну як не знаєш? Залишилося всього кілька днів. Поквапся з прийняттям рішення. Каву будеш? – раптом перевела розмову Марія. – Буду, – з полегшенням відповіла Ніна

– Що Ніно, вирішила? Будеш святкувати свій ювілей? Якщо так, то на коли, ти