Українці Сьогодні

Інша мама на твоєму б місці кращу квартиру дітям би віддала, – картає мене донька. – Не розумію, чим ти не задоволена? Ми з батьком забезпечили тебе житлом, а зараз у тебе є чоловік, от і дбайте, старайтеся, і все у вас буде, – кажу. Дочка мене не зрозуміла, образилася, і сподівається, що я ще зміню свою думку. Справа в тому, що ми з чоловіком нещодавно купили квартиру в новобудові, саме в тому районі, про який я багато мріяла. Ми багато років складали гроші на цю квартиру, і я переконана, що ми заслуговуємо, щоб там жити, адже нам з чоловіком всього по 50 років

– Інша мама на твоєму б місці кращу квартиру дітям віддала, – картає мене

Життєві історії 0

Я проти, до чого тут твої батьки? Ми ці гроші заробляли разом, і ми їх витратимо на те, на що планували, – озвучив свою думку мій чоловік. Ніякої дачі він не хоче, не любить він все це, і не має бажання з цим звʼязуватися. До того ж, мама хоче, щоб дачу ми на тата оформили, бо інакше це не буде повноцінним подарунком. Ти ж нічого не втрачаєш. Зараз ти зробиш приємне батькові, а потім ця дача і так тобі дістанеться, – каже мама. – Мамо, мій чоловік проти, тому нічого з цього не вийде, – пояснюю я. – Тоді, у нас немає доньки. Любляча дочка погодилася б, – заявила мама

– От і добре, пощастило так пощастило! Вітаю, донечко! Даремно я на твого Вадима

Життєві історії 0

Коли Сергія не стало, його мати прийшла до невістки, вона сказала, що теж має право успадкувати майно, яке її сину належало, відступати вона не збирається і просить частину квартири, в якій невістка з донькою живе. Марина не могла повірити в це, адже сама свекруха синові нічого не збиралася залишати, заповіт вона давно на своїх доньок склала

Вперше, побачивши Наталю Іванівну, Марина зрозуміла, що подружками їм ніколи не стати, на жаль.

Життєві історії 0

Уявляєш, так і сказав – мамо, на Великдень не приїжджайте, – з розпачем ділиться своїми проблеми Ольга з подругою. В неділю вони вийшли в парк на Ребібії, щоб обговорити план поїздки додому на свята. Але тут Ольга заявляє, що певно додому не поїде, бо син не хоче, щоб вона приїжджала. – Уявляю, як тобі зараз. Прикро таке чути, але ти ж не збираєшся йти на поводу забаганок сина

– Уявляєш, так і сказав – мамо, на Великдень не приїжджайте, – з розпачем ділиться

Життєві історії 0

Цю квартиру маю успадкувати я, адже мама дуже любила мене, а тебе з твоєю сім’єю вона й бачити не хотіла, – Марія намагалася переконати свого брата не зважати на заповіт. Та невістка вирішила втрутитися, адже сама була здивована вчинком своєї свекрухи

Михайло, за характером своїм, був людиною досить спокійною та доброю. Він завжди намагався уникати

Життєві історії 0

Не добре все це якось, Ларисо. Ти що, хочеш пройти мимо повз хату рідного сина і навіть нічого тобі не тьохне всередині? – питає мене моя найкраща подруга, до якої я зайшла в гості. – Галино, а ти думаєш, мені легко це робити? Артем у мене єдиний син, і саме заради нього я все життя і старалася, але відколи він одружився, то я просто не впізнаю свою рідну дитину. Як би це сумно не звучало, але там мене не чекають. – Вибач, Ларисо, що втручаюся, справа, звичайно, твоя, але я б на твоєму місці зробила ще одну спробу, якщо ти вже подолала таку відстань і зараз знаходишся в кількох метрах від будинку свого сина і своїх внуків, – порадила Галина. Після цього в повітрі повисла тиша. Я задумалася

– Не добре все це якось, Ларисо. Ти що, хочеш пройти мимо повз хату

Життєві історії 0

Галино, ти вже вирішила, що будеш робити? – питає одна заробітчанка іншу. – Якщо чесно, то ще сама не знаю, щось страшно мені, не уявляю, як я маю дочці це сказати, – знітилася Галина. – Галочко, нагадай, скільки тобі років? – спробувала перевести на жарт серйозну розмову Марина. – Мабуть, ти права, завтра ж скажу, – пообіцяла Галина. – А чому завтра, а не сьогодні? От будеш говорити з Наталею ввечері, то скажи, – наполягала Марина. Галина пообіцяла, що так і зробить, та в душі вона неабияк хвилювалася

– Галино, ти вже вирішила, що будеш робити? – питає одна заробітчанка іншу. –

Життєві історії 0

Чому до нас? У твоєї мами є дочка, нехай вона і приймає гостей, – кажу я своєму чоловікові, коли він мені сповістив новину, що в цьому році його мама хоче знову святкувати Великдень у нас. – Так вся справа в тому, що Ірина теж з мамою приїде, – радісно додає чоловік. – Зачекай, Денисе, ти хочеш сказати, що ми знову прийматимемо у себе шестеро людей? – питаю із невдоволенням. – А що тут такого, Великдень – це ж родинне свято, – каже чоловік. Я як згадала минулий рік, як ми провели родинне свято, то мене аж пересмикнуло

– Чому до нас? У твоєї мами є дочка, нехай вона і приймає гостей,

Життєві історії 0

Софіє, ти вдома? Нам поговорити треба, – голос у Дарини був не вельми веселим, тому сестра погодилася її прийняти. – Так, я вдома, заходь, – відповіла вона і надиктувала адресу. – Сергію, можеш нас удвох залишити? Я думаю, що нам буде про що з Дариною поговорити, – Софія готуючись до приходу сестри, попросила чоловіка піти в магазин. Через пів години в двері Софії хтось постукав. Коли жінка відчинила, то ледь не обімліла, бо Софія була не одна, а з дитиною. Дівчинці було приблизно два роки

– Софіє, ти вдома? Нам поговорити треба, – голос у Дарини був не вельми

Життєві історії 0

Ліда довго тримала телефон в руках, але потім таки наважилася набрати такий знайомий номер. В слухавці знову були лише довгі гудки. – Лідо, облиш. Хіба не бачиш, що Люба з тобою не хоче спілкуватися? – чоловік був категоричний в цьому питанні, бо бачив, як дружина переживає. – Розумієш, скоро Великдень, а у мене нема спокою на душі. Я б хотіла помиритися з сестрою, але вона не хоче навіть нічого про мене чути. А головне, за що

Ліда довго тримала телефон в руках, але потім таки наважилася набрати такий до болю