Українці Сьогодні

Після того випадку Надя почала уникати Марію. Не відповідала на дзвінки, не підходила на вулиці. Та Марія, як завжди, терпляче чекала, щиро не розуміючи, що сталось. – Може, щось трапилось? – питала вона у спільних знайомих. – Надя така мовчазна стала. – Та що там… – знизували плечима. – Кажуть, заздрить. Ти ж ніби «успішніша», хоч і в селі. – Успішніша?.. Я? – Марія не вірила. – Я хіба ділюсь останнім, що маю

Марія, Ліля і Надя були нерозлучними ще з дитинства. Разом ходили до школи, разом

Життєві історії 0

Що це таке? І ти знову їй дав гроші?! – Оля стояла в кухні, тримаючи в руках банківську квитанцію. – Та мамі ж треба було. Комуналка, все дороге… – Михайло намагався говорити спокійно, але в його голосі бриніло роздратування. – А нам не треба?! У тебе троє дітей, Михайле! У Віки кросівки діряві, в Артема – куртка мала! І ти пересилаєш останні три тисячі?! В хаті зависла тиша. Така, що навіть тикання годинника здавалося голосним. Михайло глянув на дружину, на дітей за дверима, й опустив голову

– Що це таке? І ти знову їй дав гроші?! – Оля стояла в

Життєві історії 0

Світлана завжди поспішала. Робота, діти, закупи, пробки, дедлайни. Її життя – мов годинник, де кожна хвилина розписана. І якщо хтось питав, як справи, вона відповідала: – Нормально. Працюю. Біжу. Тримаюсь. Вона жила у великому місті, у новобудові з гарним фасадом, але без сусідів, які вітаються. Щоранку вибігала на роботу, забігаючи в ту саму маленьку кав’ярню на розі. Там працював Сашко, який добре знав, що вона завжди замовляє американо з молоком

Світлана завжди поспішала. Робота, діти, закупи, пробки, дедлайни. Її життя – мов годинник, де

Життєві історії 0

Катерина добре знала, що чоловік її солідний, керівник відділу престижної фірми, заробляє добре і багато його колежанок лише мріють про такого. Тому про вірність вона старалася не думати, адже все чудово розуміла сама. Але раділа тому, що як би там не було, а чоловік завжди повертався до неї, купував їй шуби, діаманти, в ресторани водив. Андрій був турботливим, люблячим, уважним, про такого чоловіка лиш мріяти можна, Катерина за ним, як за кам’яною стіною була. Та ледве минули урочистості з нагоди ювілею Катерини – їй виповнилося сорок п’ять, як чоловік почав неприємну розмову

Катерина, хороша та розумна жінка за сорок, давно змирилася з особливостями свого шлюбу. Вона

Життєві історії 0

Коли Аня привела Сергія додому вперше, мати скривилася ще на порозі. – Це що, твій Сергій? – тихо перепитала, як тільки той пішов у вітальню. – Так, мамо. А що? – А те, що він… із собакою приперся. Це що – тепер так модно? Пес, великий, чорний лабрадор на ім’я Тайсон, спокійно ліг біля дверей і навіть не гавкнув. Але Галині Петрівні вже було достатньо. – Аня, він не для тебе. Добре думай, невже не бачиш, що цей Сергій тобі не пара

Коли Аня привела Сергія додому вперше, мати скривилася ще на порозі. – Це що,

Життєві історії 0

Коли Юрій повернувся з армії, усе було інакше. Двір заріс травою, мама трохи більше посивіла, а брат Віталій – одружився. – Знайомся, це Марина, – сказав Віталій, притискаючи до себе молоду жінку. – Тепер вона – наша родина. Марина несміливо посміхнулася. Очі в неї були карі, теплі, трохи втомлені. Її усмішка була стриманою, але щирою. Юрій дивився – і не міг відвести погляду. Вона була не така, як інші дівчата в селі. Не голосна, не метка. Спокійна, уважна, з якоюсь внутрішньою гідністю. І щось у ній торкало так глибоко, що Юрій у перші ж хвилини зрозумів – усе. Закохався

Коли Юрій повернувся з армії, усе було інакше. Двір заріс травою, мама трохи більше

Життєві історії 0

Уявляєш, я твого чоловіка в банку зустріла, ми довго розмовляли, а потім він мене на вечерю запросив. Я спочатку погодилася, а потім зрозуміла, що тебе там не буде, а буду лише я і він, але ж ти знаєш, я завжди за те, щоб зберегти сім’ю, тому до вас я лізти не буду, – якось мені подзвонила знайома. Я не знала ображатися мені на Ольгу, чи дякувати їй, але в душі розуміла, що вона могла й неправду мені говорити. Загалом, я поклала телефон, а сама стала думати, що з чоловіком робити

Зараз мені таки досить складно описати, що у мене в ці миті на душі,

Життєві історії 0

І що, мама знову тобі переказала гроші? – Марина стояла біля вікна засмучена. – Ну так… Попросив. Машина ж стара, поламалась, – буркнув Віталік, опустивши очі. – А мені навіть не зателефонувала на день народження. Марина ніколи не влаштовувала сцен. Просто говорила спокійно, але з болем. Брат мовчав. І що він мав сказати? Їхня мама, Олена, уже п’ятнадцять років була в Італії і весь цей час допомагала лише сину

– І що, мама знову тобі переказала гроші? – Марина стояла біля вікна, стискаючи

Життєві історії 0

Марія вийшла заміж першою – за доброго, але простого чоловіка, тракториста Миколу. Жили душа в душу, між ними панували любов і розуміння. Будували хату, копали криницю, садили дерева. Жили небагато, але щасливо. Дітей мали трьох, усі виросли добрими людьми. Олена вийшла пізніше – за міського. І весілля було гучніше, і сукня дорожча, і фото в рамочках з золотим краєм. Але згодом життя стало складним: чоловік виявився не таким турботливим, як здавалося. Часто їздив у відрядження, потім і зовсім переїхав до іншої. А Олена залишилась із двома дітьми й відчуттям, що їй знову не пощастило

Марія та Олена були рідними сестрами, але дуже різними. Обидві гарні, роботящі, з доброї

Життєві історії 0

У мене там, у матері моєї, гроші є, ти забери, забери їх усі, сьогодні ж забери, це я дітям відклав, – вмовляв дружину Олексій. Коли Марія впустила колишнього чоловіка, який колись залишив її, додому знову, усі люди в селі стали пліткувати, бо не розуміли, як таке можна пробачити, він же до іншої пішов

У тихому селі, де кожен знав кожного, а всі плітки поширювалися швидше за вітер,