В кінці червня, коли закінчився навчальний рік, я вирішила з донькою піти в магазин секонд-хенду і купити їй пару футболочок на літо ходити біля хати. Я частенько там речі купую для себе і для дитини, адже зараз мало заробляю, а часи важкі. Коли ми вийшли з магазину, випадково, подругу я зустріла свою. Їй незручно було, коли вона побачила нас, зробила вигляд, що не впізнала, навіть не привіталися ми. Тепер подруга мало спілкується зі мною, а мені соромно за це
Так склалося в моєму житті, що я одна зараз виховую дитину, я – матір-одиначка.
Мій рідний брат скоро повернеться з заробітків. Євген давно працює і заробляє добре. Поки його не було, я доглянула батьків і мені хата дісталася від тата і мами. По заповіту одна кімната належить в ній братові. Я свою частину оформили документально, як годиться, він свою не оформляв. Тепер я дуже засмутилася, адже доведеться для нього таки звільнити цю кімнату, тепер вихід шукаю
Зараз живу я зі своєю сім’єю в селі у звичайній маленькій хатині. Ця хатина
Дружина мого брата святкувала свій 55-річний ювілей, і заради цього приїхала з Італії. На заробітках вона вже 13 років, тож тепер вона зібрала всю родину за столом, але я думаю, що не так відсвяткувати, бо це ж можна було в ресторані зробити, як похизуватися тим, до чого вона доробилася
– Пригощайтеся, гості дорогі, ось я ще голубці принесла, – Надія носилася навколо столу
Вадим прийшов додому і не міг повірити своїм очам – речей Дарини не було, жодної! Він не міг зрозуміти, як це його завжди розуміюча і терпляча Дарина пішла від нього. А головне – за що? Він же не зраджував їй, а просто черговий раз заночував у друга, бо не хотілося їхати пізно додому, а вони добре сиділи. Що тут такого
Вадим прийшов додому і не міг повірити своїм очам – речей Дарини не було,
Мирон дивився на Ганну і не розумів, як він міг в свій час упустити таку жінку. Оце би вони були зараз гарна пара! Але натомість гарною парою стали їхні діти. Оце так доля завернула. Хіба думав Мирон, коли покинув Ганну і одружився з іншою, що життя таки зведе їх ще раз
– Двічі в одну річку не ввійдеш. Хіба ти, Мироне, не чув такої пісні?
Потім став помічати Сергій, що Юля дуже змінилася, ходить невдоволена, постійно бурчить, нічому не радіє. Чоловік став допитуватися молоду дружину, в чому справа, але вона вперто мовчала. Правда виплила дуже випадково, одного разу Сергій повернувся додому швидше, ніж зазвичай, і побачив у них в квартирі свого сина
– Тату, мама тебе ніколи не пробачить. Ти вже забув, як ти з нею
Бабуся з дідусем склали заповіт, у ньому зазначили, що їх велика квартира буде належали лише мені одному. Я був таким щасливим, вже плани будував на майбутнє. А вчора ввечері мене бабуся покликала на серйозну розмову і я став хвилюватися, щоб вона не передумала часом
Так склалася доля, що народився я свого часу у дуже бідній родині. Ростили мене
Приїхала я з Італії в суботу під обід, водій підвіз мене аж під саму хату. Виходжу я з буса, витягую сумки, і бачу, що на моїх грядках якась жіночка порається. Заходжу в двір, чоловік обімлів як мене побачив, а його знайома кинула сапку і сказала, що їй пора додому. Василь пояснив мені, що це його давня знайома, яка час від часу допомагає йому по господарству, а він за це їй гроші платить
– Ой, Ганнусю, скільки ти ще мене будеш змушувати чекати? Повертайся додому, будемо жити
Якось в тата був день народження, ми з чоловіком пішли до батьків. За столом там вже родичі сиділи в них. Спілкувалися, щось розповідали рідні, аж тут мама сказала при всіх, що колись дуже не хотіла, щоб я виходила заміж за свого чоловіка. Я так не хотіла, щоб це знав мій Павло, але він все добре чув. Я не знала, як з ним повертатись додому
На сьогоднішній день у мене досить таки непростий період в життя, нічого зовсім не
В суботу на моє подвір’я зайшла така вишукана панна, що я навіть не відразу впізнала в ній Лесю. Я її запросила в хату з дороги. – Наталко, треба нам до нотаріуса сходити, – нарешті почала незручну розмову Леся. Я опустила очі, сказала, що я все розумію, але попросила дати мені час, щоб я підшукала собі інше житло
– Наталко, ти будеш вдома в суботу ввечері? Я заїду, нам поговорити треба, –

You cannot copy content of this page