Українці Сьогодні

На річницю свого весілля Тамара Гнатівна запросила двох своїх доньок і двох зятів. Донькам дала по тисячі гривень, а зятям подарунки купила. От тільки Іванові вручила дорогий інструмент, адже у нього своя будівельна фірма, а Тарасові – гель для душу піднесла в пакеті. Обоє зятів все зрозуміли, але Тарас вирішив мовчати, а серйозну розмову відкласти на потім і став чекати зручної нагоди

Тамара Гнатівна мала дві доньки – Людмилу та Світлану. Людмила вийшла заміж за Тараса,

Життєві історії 0

Ти ж сам казав, що вона тобі не рідна мама. Я розумію, що ситуація серйозна, але ж не везти її до нас додому, глянь, яка вона брудна. Для цього є спеціальні заклади, – шипіла на вухо Лариса, яка назвала себе нареченою Андрія, і яка приїхала разом з ним. Людмила Вікторівна все розуміла – діти вирішили відвезти її у притулок для літніх людей. Не хотілося покидати рідний дім, але що поробиш. Андрій і справді був їй не рідним, а інших родичів у старенької не було. У важких роздумах Людмила Вікторівна зайшла в хату, і як наказав син, вона стала збирати лише найнеобхідніше. Деякі речі, які довелося залишити, але які були дорогі її серцю як пам’ять, вона брала у руки, цілувала і плакала. – Мамо, ти збирайся, а я відвезу Ларису і повернуся за тобою, – сказав Андрій і завів машину

– Ти не можеш тут жити, мамо, тому збирайся. У нас інших варіантів просто

Життєві історії 0

Анно, белла, що сталося? – Роберто не міг не помітити мого раптового занепокоєння. А я і справді стояла мов вкопана, ні кроку не могла зробити, ні слова вимовити. Помилки бути не могло, це був Ігор, мій чоловік. Але звідки він тут узявся? Цього разу у відпустку я приїхала не одна, а з італійцем. Роберто давно мене просив, щоб я показала йому свій край, і цього року він так наполягав, що я вже відмовити йому не могла, тому ми приїхали разом. В село його привезти я теж не могла, бо що люди скажуть? Тому ми поїхали в Буковель, на відпочинок. І тут я зустріла свого чоловіка Ігоря, з яким ми не бачилися більше 15-ти років

– Анно, белла, що сталося? – Роберто не міг не помітити мого раптового занепокоєння.

Життєві історії 0

Коли мати занедужала, Михайло не хотів довго чекати черг в державному стаціонарі, а відвіз її у приватний заклад, так радили фахівці, бо чекати далі не було куди. Звісно, на це чоловік витратив багато грошей, але дружині своїй ні слова про це не сказав, вона дізналася правду зовсім випадково

Син до Наталі Андріївни, Михайло, нещодавно повернувся з речами, що стало для матері його

Життєві історії 0

Ось, Михайле, візьми, – каже Марія і дає сусіду 500 гривень. – Що це? – суворо запитав Михайло, та так, що у нього аж вус припіднявся. – Хіба не бачиш, гроші. Не можу я тебе за просто так просити постійно про допомогу. Ти он, скільки роботи сьогодні зробив. Я навіть не знаю, що б я без тебе і робила, – стала виправдовуватися сусідка. – Значить так, Маріє, – сказав уже значно м’якшим тоном Михайло. – Ти свої гроші сховай, пригодяться. Я тобі просто так допомагаю, бо бачу, що важко. А будеш ще раз мені їх давати, то більше не прийду

– Ось, Михайле, візьми, – каже Марія і дає сусіду 500 гривень. – Що

Життєві історії 0

Де ти була? – з докором глянула на мене донька, коли я повернулася додому. Ірина глянула на сумки і скривилася: – Мамо, ти що, знову на ринок ходила? – питає мене. – Так, я прокинулася раніше, вас будити не хотіла. Пішла на базар і купила собі тапочки, а то мені в ноги холодно, – стала наче школярка виправдовуватися я перед донькою. – Які ще тапочки, мамо? Ти не могла щось старіше у мене в тумбочці знайти, навіщо було витрачати гроші? – Ірина стала в коридорі, і всім своїм виглядом показувала, що їй моя затія не сподобалася

– Де ти була? – з докором глянула на мене донька, коли я повернулася

Життєві історії 0

Макар уважно роздивився майбутнього зятя, все у нього розпитав, а коли зрозумів, що у Ярослава крім краси і розуму немає за душею нічого, прийняв рішення, що він – не пара їхній Насті. – Синку, ти хороший чоловік, і я навіть впевнений, що в майбутньому ти станеш гарним лікарем, але я за тебе доньку свою не віддам, – прямо сказав він Ярославу. – Батьку, ви що, і справді вважаєте, що гроші є найважливішими? Тоді мені вас шкода. Я вашу Настю щиро люблю, і вона мене теж, а ви готові зіпсувати їй життя тільки тому, що у мене нема так багато грошей як у вас, – з сумом сказав Ярослав. – Ти, синку, ще молодий, щоб все зрозуміти

– Не для того я ростив нашу єдину донечку, щоб зараз її віддати заміж

Життєві історії 0

А чого так далеко, сину, чому ви не хочете в селі весілля робити? – спробувала я вирішити цю проблему ще по телефону, коли мій єдиний син мені повідомив, що він надумав одружуватися, але весілля вони хочуть робити в ресторані в горах. – Мамо, у нас в селі немає нормальних закладів для святкування весіль. А тут і зал гарний, і фото красиві в горах будуть, і виїздна церемонія одруження на місці, – спробував мене переконати син, що це рішення, яке він прийняв, дуже вдале. Одним словом, моєї думки не питали, все вирішили без мене, а мене просто поставили перед фактом – де все це має відбуватися, і скільки я за це маю заплатити. Прикро мені було розуміти, що я в цій історії лише банкомат, але що поробиш

– А чого так далеко, сину, чому ви не хочете в селі весілля робити?

Життєві історії 0

Невже діти забули за мій день народження? – з самого ранку Марію не покидали сумні думки, у неї ювілей, а ні син, ні дочка не те, що не приїхали, а навіть не привітали маму по телефону. Літня жінка глянула на перекидний календар, що стояв у неї на столі. Його надійно охороняв кіт Мурчик, який любив спати біля нього, наче контролюючи настання весни. Сьогодні 28 число, останній день зими, а завтра вже весна. Та навіть настання весни, якою завжди Марія раділа, цього разу її не тішило, бо так прикро було їй через дітей

– Невже діти забули за мій день народження? – з самого ранку Марію не

Життєві історії 0

Марті зарплата прийшла на карточку, тож щаслива жінка відразу після роботи поїхала в торговий центр. Накупила собі всього аж на 20 тисяч. І чобітки на весну взяла, і нову курточку, і кілька стильних сорочок та костюмів. Раптом у Марти задзвонив телефон, телефонувала їй рідна сестра, Віра. На емоціях Марта похвалилася сестрі обновками, але замість захоплення чи хоча б радості, вона почула від сестри лише картання. “Тобі 45 років, що ти молодишся як дівчина? Краще б ти ці гроші на своїх племінників витратила”, – невдоволено бурчала сестра

Ще на роботі Марта відчула, що їй треба кілька обновок на весну. А тут