Українці Сьогодні

Настав день весілля. Олег у святковому костюмі, з гарним букетом білих троянд, стояв під РАЦСом і чекав наречену, яка чомусь затримувалася. Він уже уявляв, яким щасливим і безхмарним буде тепер у нього життя з такою дружиною. Раптом на його телефон прийшло повідомлення з незнайомого номеру. “Христина не прийде. Вона – моя наречена, і я її нікому не віддам, тим більше, тобі”

– Христино, ти? Оце так зустріч! Як же я давно тебе не бачив! –

Життєві історії 0

Я в Норвегії багато років жив, там дуже хороші заробітки. Люди, які з України їздили туди, мої знайомі, дуже розбагатіли: мають будинки свої, квартири, авто. Дружина моя з сином в тещі з тестем жили, поки я був за кордоном. Я теж дуже багато в Норвегії заробив, але ще більше втратив

До служби в армії я зустрічався з однією дівчиною, звали її Оксана. Ми познайомилися

Життєві історії 0

За рік, як не стало Ольги, Мирослав постарів років на 10, так важко він переніс втрату, а йому лише 56 років. В їхній двокімнатній квартирі він тримає чистоту і порядок, от тільки холодильник постійно пустий. Софія неабияк хвилювалася за брата, тому частенько приїжджала до нього, борщику зварить, вареників наліпить, все в холодильник поскладає, щоб Мирослав не був голодним. А якось Софія запросила Мирослава до себе в гості, вони з чоловіком живуть у приміському будинку, мають власне подвір’я, і вирішили влаштувати відпочинок на свіжому повітрі

– Тобі, Мирославе, вирішувати, – каже Софія. – Але ти – молодий чоловік, у

Життєві історії 0

Руслан теж недобре зробив, поїхав кудись у світи, залишив сина напризволяще. Те, що у них з дружиною було, – це одне, але дитина це зовсім інше. Тому ми з чоловіком збирали останні копійки, і несли невістці, щоб вона могла прогодувати дитину. А одного разу ми приїхали до них, бачимо, всі діти на вулиці на велосипедах катаються, а наш Андрійко стоїть і розпачем на них дивиться, бо у нього велосипеда немає. Ми тоді продали трохи городини, і купили з останніх грошей внуку найкращий велосипед. Він був такий радий, що вже багато років минуло, а я досі все це пам’ятаю

– І що, ти, Лесю, тепер робитимеш? – питає мене сусідка, яка знає, в

Життєві історії 0

Коли батьки Ірини купували квартиру, то сказали, що її на сина будуть оформляти, адже йому кудись дружину потрібно привести, створити сім’ю. Батьки казали, що Ірині простіше буде, адже вона піде жити до свого чоловіка, а про квартиру має подбати він. Чимало років минуло, Ірина досі живе в невістках, важко їй. Та батьки її переконані, що вона сама в цьому винна, а не вони

Я усім тепер говорю, що мамою хлопчиків бути набагато простіше в на сьогоднішній день,

Життєві історії 0

Павло йшов від мене гучно, все село мало на що дивитися, і потім ще про що говорити, адже він пішов до Світлани, яка живе у нашому селі. – Згадай, Марино, як ми тебе в свою сім’ю в свій час прийняли, чи тобі хоч хто одне слово погане сказав? – голосить моя колишня свекруха. Вона прийшла до мене просити, щоб я свого колишнього чоловіка назад прийняла

– Згадай, Марино, як ми тебе в свою сім’ю в свій час прийняли, чи

Життєві історії 0

Зять у мене виявився з характером. Він з самого початку сказав, що робити на чуже не буде, і якщо вони вже живуть тут, то цю хату я маю переписати на його дружину, до того ж, він захотів відразу дарчу. Мені така заява зятя видавалася дещо дивною, але я погодилася, знову ж таки, з найкращих міркувань. Про свою молодшу доньку я тоді теж не забула, подумала, що в такому випадку хата моєї мами дістанеться їй, але старша донька вирішила і тут переграти все на свою користь

– Я не зможу приїхати в суботу, вибач, мамо, – каже мені молодша донька

Життєві історії 0

Ще перед приїздом Марія зателефонувала Любі і сказала, щоб та їй кімнату підготувала. Донька якось не особливо радісно сприйняла цю новину, і коли Марія зайшла в її квартиру, то сама зрозуміла чому – у Люби з’явився чоловік, і тепер мама просто зайва. – Мамо, ми тебе поки що в село відвеземо, ну і що, що води в хаті немає і зручності на вулиці, так літо ж надворі, – каже донька. Одну ніч Марія в доньки переночувала, залишила в неї всі іспанські гостинці, які привезла з собою, і Люба з чоловіком маму привезли в село

– І що ти, Маріє, тепер робити будеш? – питає сусідка, яка побачила, що

Життєві історії 0

Більше 20-ти років тому мене залишив чоловік, а я залишилася з однорічним сином. Довелося мені їхати в інше місто, шукати дві роботи і важко працювати, щоб ми з сином добре жили. Чоловік, правду кажучи, аліменти мені перераховував на картку вчасно і гроші то були чималі. Та я настільки була ображена на нього, що вирішила, що мені від нього нічого не потрібно, я не буду знімати їх і навіть перестала туди заглядати. А коли побачила, що там велика сума накопичилася, вирішила, що дачу собі невеличку куплю, щоб в разі чого, там можна було жити та зимувати, якщо в місті важко буде. Так і зробила. А потім, поділилася цією новиною з сином, про що дуже шкодую тепер

Насправді, це для мене було справжньою несподіванкою, якщо щиро казати, виявляється, – почала якось

Життєві історії 0

Син сказав, що одружуватися збирається, розписуватися будуть десь в жовтні, але весілля робити не будуть, немає грошей. Я попросила Дмитра зачекати, адже планую знову їхати до подруги в Італію, зароблю трохи євро і все організую. Але майбутня невістка дуже розчарувала мене

Нещодавно мій єдиний син Дмитро повідомив мені, що збирається одружуватися скоро, – засмучено зітхає