Українці Сьогодні

Михайло повернувся додому після довгого робочого дня і побачив біля вхідних дверей квартири свою сестру Олену з валізами. Вона приїхала без попередження разом зі своїм чоловіком Іваном та двома дітьми – Ольгою та Миколою. – Привіт, братику! – радісно вигукнула Олена. – Були проїздом біля тебе та вирішили до вас заїхати на пару днів! Будемо жити у вас. Михайло був дуже здивований несподіваним візитом, але намагався не показувати цього родичам

Михайло повернувся додому після довгого робочого дня і побачив біля вхідних дверей квартири свою

Життєві історії 0

Ви і самі могли здогадатися, що вам окреме житло треба, навіщо було чекати до того моменту, поки ми це озвучимо? – без зайвих докорів сумління заявила мені невістка. Я стояла мов вкопана, аж рота роззявила, бо від несподіванки навіть не знала, що маю їй на це відповісти. Невістка, яка живе в моєму домі, на всьому готовому, раптом вирішила, що я їм заважаю, і мені треба жити окремо. Я заробітчанка, вже 21 рік в Італії, і за цей час для своїх синів я з мами перетворилася на банкомат з іноземною валютою

– Ви і самі могли здогадатися, що вам окреме житло треба, навіщо було чекати

Життєві історії 0

Ввечері Сергій пішов в ресторан готелю, і побачив, що за сусіднім столиком сидить Оксана в оточенні кількох своїх подруг. Він зрозумів, що вони святкують її 55-річний ювілей. Сів за крайній столик і став спостерігати. Усі вітали Оксану і бажали їй справжнього жіночого щастя. “Вона неодружена! Не можуть же одруженій жінці бажати жіночого щастя. У мене є шанс”, – настрій у Сергія значно піднявся. Він покликав до себе офіціанта і запитав, чи не може той йому порадити доставку квітів. Офіціант відразу посміхнувся і дав номер телефону. – Вам який букет потрібний? – запитав милий жіночий голос на тому кінці дроту. – Найкращий

– Оксано, зачекай, це ти? – Сергій не міг повірити своїм очам, що після

Життєві історії 0

Від старенької родички чоловіка Катерина дізналася про те, що його бабуся колись залишила для неї сережки з діамантами, але за 20 років шлюбу Микола їй про них нічого й не сказав. – Чому ти їх не носиш тепер? Не бачу їх на тобі. Вони б тобі дуже пасували, такі гарні. Ну так, звісно. А ти, виходить, і не знаєш нічого про них, вперше чуєш, так?! Значить, наш Миколка тобі нічого не подарував? Ой, а кому ж він їх віддав тоді

Родичі Миколи зрідка збиралися разом. І коли випала така нагода, Катерина була дуже рада.

Життєві історії 0

А мені байдуже, я твій рідний син, і мені належить тут частка, яку я хочу отримати, – наполягав на своєму Валерій. Оскільки у нього нічого за душею не було, він не придумав нічого кращого, як повернутися до батьків, а що, він син рідний, і мама його з хати точно не вижене. Нема спокою через це в хаті, тому Стефа і тікає то на город, то в магазин, аби лише картання сина не чути. Важко літній матері, бо вибір і справді непростий, вона обом дітям на старті нічого не дала, бо сама нічого не мала, а тепер має прийняти якесь рішення. От тільки яке

– Стефо, сніг ще не зійшов, що ти вже по городі ходиш? – питає

Життєві історії 0

Заносьте сумки за хвіртку, зараз наберу чоловіка, нехай мене зустріне, – кажу я водію буса, який привіз мене з Італії додому. Сама беру телефон, щоб набрати свого Івана, я ж йому сюрприз зробила – приїхала додому без попередження, як тут раптом відчиняються двері мого будинку, і з моєї хати виходить моя сусідка Ніна, в руках у неї була миска з випраним одягом, який вона збиралася розвісити на вулиці. Коли Ніна мене побачила біля воріт, то у неї та миска з рук випала

– Заносьте сумки за хвіртку, зараз наберу чоловіка, нехай мене зустріне, – кажу я

Життєві історії 0

Наталко, в тій Італії наших дівчат вже багацько, там працюють за копійки, їдь до мене, гарно влаштуєшся тут, допоможу, чим зможу. А там тобі й пригорнутися не буде до кого, та й не молода ти вже дуже, – кликала мене до себе подруга в Португалію. У нас грошей тоді не було, жилося мені дуже важко, тому я наважилася їхати на заробітки, але пообіцяла собі – рік-два і додому вернуся

Я й не зогляділася, як минуло вже 12 років з того дня, коли я

Життєві історії 0

Ти не розумієш, Тамаро, яка це відповідальність. У тебе ж двоє своїх дітей, навіщо тобі ще чужі діти? – чоловік не міг стримати емоцій, коли Тамара йому повідомила, що відтепер племінники будуть жити з ними. – Вони не чужі. Це діти мого рідного брата, і вони не можуть залишатися самі, – якомога спокійніше намагалася пояснити Тамара. Вона і сама розуміла, що прогодувати четверо дітей їм з чоловіком буде непросто, але по-іншому вчинити не могла

– Ти не розумієш, Тамаро, яка це відповідальність. У тебе ж двоє своїх дітей,

Життєві історії 0

Мурчику, неділя сьогодні, кого б це до нас принесло в таку завірюху? – Василина неохоче пішла відчиняти двері, бо почула, що рипнула її хвіртка. На порозі стояв Михайло з конвертом у руках. Він завжди приходив до неї раз в квартал, приносив гроші, які син Василини передавав їй з Америки. На картку скидати гроші було незручно, бо найближчий банкомат аж в райцентрі. А Михайло все життя пропрацював на пошті, він в тому розуміється, тому син передавав гроші йому, а він вже заносив їх Василині

– Мурчику, неділя сьогодні, кого б це до нас принесло в таку завірюху? –

Життєві історії 0

А ти думала, що я тебе вічно чекатиму з тої Італії? Вибач, Люба, але це занадто. Ти 15 років там сидиш, а мені що робити? – Степан зовсім не почувався винним. – І, до речі, не вигадуй собі нічого, – додав він і кудись пішов. Я розкладала речі з сумок, бо лише вранці переступила поріг рідного дому, але в душі моїй не було радості, яка завжди була присутня, коли я приїжджала додому. Цього разу у мене була така дилема, що я просто не знала, що мені робити. Я зрозуміла, що у мого чоловіка на стороні є дитина

– А ти думала, що я тебе вічно чекатиму з тої Італії? Вибач, Люба,