В Ольги нещодавно день народження був, найближчі родичі зібралися. Свекруха принесла подарунок в великій коробці. Коли святкування скінчилося та гості почали розходитися по домівках, Лариса Олексіївна підійшла до невістки. – Ну що, відкриєш? Подивимося обоє що там
Ольга вийшла у двір свого будинку. Вона щойно якраз закінчила готувати обід і тепер
Маріє, ви мені кави побільше привезіть, бо ніде нема такої доброї як та ваша італійська, – каже мені по телефону сваха. – І якщо вам буде не важко, то ще я вам на вайбер список скинула, купіть, якщо зможете ще ці продукти. Я по приїзду усі гроші за ці покупки вам поверну. Я поговорила з свахою, поставила слухавку і заглянула у вайбер. Лариса і справді вислала цілий список. Відмовити родичці я не могла, тому купила все за списком, але обіцяних грошей я так і не дочекалася
– Маріє, ви мені кави побільше привезіть, бо ніде нема такої доброї як та
Ввечері вже Надія збиралася лягати спати, а ж тут дзвінок від невістки. – Пам’ятаєте, як я сплатила ваші покупки нещодавно в супермаркеті? – запитала Наталя. – Ти хочеш, щоб я повернула вам гроші? – здивувалася мати. – Так, чим швидше – тим краще буде. Надія не спала всю ніч, а вранці до сусідки побігла
– Ой, Наталю, а ти візьмеш мене з собою, будь ласка? Пряме питання свекрухи
Як ти могла, мамо? Тепер гості будуть не про весілля говорити, а про тебе, – картає мене моя дочка. – Зачекай, доню, перш, ніж мене засуджувати, давай розберемося – що я не так зробила? – мені настільки не сподобався тон доньки, що я вирішила почати з нею серйозну розмову. Моя єдина донька Марта заміж виходила, заради її весілля я повернулася з Італії. Приїхала я не з пустими руками, привезла гроші, оплатила весілля, але все одно не вгодила
– Як ти могла, мамо? Тепер гості будуть не про весілля говорити, а про
Це рушник мого чоловіка, мамо, ну невже так важко запамʼятати? – дочка це сказала таким тоном, наче я не в рушник руки витерла, а зарплату зятя собі забрала. Відколи я приїхала додому, то лише чую картання в свою сторону – не так сіла, не там стала, не в тій чашці чай зробила, не той рушник взяла. От кому це сподобається? Додому я приїхала у відпустку на кілька тижнів, планую побути до Великодня, але мені не подобається те, що я вдома бачу
– Це рушник мого чоловіка, мамо, ну невже так важко запамʼятати? – дочка це
Про те, що у мами не все гаразд, я здогадалася, коли вона зачастила до мене в гості. Приїде з самого ранку і сидить аж до вечора. Місця у нас в будинку багато, і я завжди вдома, бо зараз працюю віддалено, тому мама майже щодня в мене. Не прийняти маму я не можу, і спитати чого вона додому не їде – теж не пасує. А виявляється, сестра моя особисте життя влаштовує і мама їй заважає. Коли я це зрозуміла, то набрала сестру і сказала, що нам треба поговорити
– Лізо, це якось не дуже справедливо виходить, а як же правило – батьків
Одного дня Олена прийшла з роботи і у неї було відчуття, наче хтось побував в її квартирі – наче все на місцях, на перший погляд, але щось таки було не так, душею відчувала. Жінка не могла збагнути, що могло статися, адже діти весь день в садочку були, з чоловіком вона розлучилася, він їй віддав ключі і в квартиру ніколи більше не заходив. Тоді вона ще гадки не мала, хто це міг бути
Олена просто стояла посеред своєї квартири, все намагаючись зрозуміти, що саме у ній змінилося,
Зачекай, то ти хочеш сказати, що ти тут в Італії навіть не заради своїх дітей, а чужим допомагаєш? – з подивом питають мене жінки, такі ж, як і я, заробітчанки. – Ну чому чужі, так, вони мені не рідні, але це діти Миколи, а тому я вважаю їх і своїми дітьми, – спробувала я пояснити ситуацію, та мене тут явно ніхто не зрозумів. – Поліно, дивись сюди, я 20 років своїм рідним дітям допомагаю, але розумію, що я їм не потрібна, бо і син, і донька уже мене попередили, що не хочуть, щоб я жила з ними, коли додому повернуся, і це рідні діти. А ти на що сподіваєшся? – заробітчанка із стажем Марія з усіх сил хотіла пояснити мені, що я неправильно роблю
– Зачекай, то ти хочеш сказати, що ти тут в Італії навіть не заради
Мамо, кава закінчилася, – телефонує мені в Італію старша донька. – Ну і заодно передай 500 євро, дуже треба. – Марино, я ж уже попереджала, що не зможу більше вам грошима допомагати, бо маю один задум, – кажу. – У Вероніки випускний, вона собі вже сукню підшукала, а це не просто, довелося аж у Львів їхати, – пояснює Марина. – Сукня на випускний 500 євро? А як Вероніка надумає заміж виходити, боюсь навіть уявити, скільки буде коштувати її весільне вбрання. – Мамо, тобі що, шкода для внучки грошей? – з ноткою картання заявила мені Марина
– Мамо, кава закінчилася, – телефонує мені в Італію старша донька. – Ну і
Мамо, для чого вам дача на пенсії, ви вже людина немолода, а якщо потрібно, ви можете їздити на дачу до нас, зараз весна, розсаду сійте, у нас ой як роботи багато там, – старалася підбирати слова невістка. – Навіщо мені чужа дача, де кожний рух доведеться з кимось обговорювати, дозвіл запитувати та весь час працювати на вас? Ні, мені потрібна влсна! Продавайте свій автомобіль, мені потрібні гроші, багато грошей
Наталя, побачивши свого чоловіка, змінилася в обличчі. Сьогодні якраз вона зовсім була не рада

You cannot copy content of this page