— Викидайте цей мотлох прямо під ворота, і мені байдуже, що вона скаже! —
Листопадовий ранок у передмісті Києва видався сирим та похмурим. Мирослава стояла біля кухонної мийки,
— Ти ж розумієш, що зараз ти обираєш не між грошима і спокоєм, а
Листопадовий вечір дихав у вікна сирим холодом, обіцяючи перші приморозки. У затишній кухні пані
— Тільки не кажи, Сергію, що ти знову забув про мої ліки, — Світлана
Це була мрія, виплекана в тихих розмовах під час вечірніх прогулянок спальними районами, де
Світло ліхтарів за вікном кидало довгі, ламані тіні на стіни під’їзду, коли Олена повільно
Це була звичайна субота в одній із тих панельних багатоповерхівок на Оболоні, де стіни
Тамара Павлівна вийшла з машини так, ніби це був не фургон з їжею, а
Вечірнє сонце повільно сідало за гострі дахи київських багатоповерхівок, зафарбовуючи небо у колір стиглої