Сніг за вікном падав повільно, великими лапаті, наче хтось на небі розсипав біле пір’я.
Галина Миколаївна часто любила повторювати, що її життя — це храм, збудований на руїнах
Ніна Аркадіївна звикла розмовляти з чайником. Його заспокійливе пихкання було єдиним живим звуком у
Милослава побачила це запрошення випадково. Воно лежало на масивному дубовому столі у вітальні свекрухи,
Ірина ніколи не належала до тих жінок, які перевіряють кишені чоловіка чи нишком зазирають
Олесь не відчував такого трепету вже дуже багато років. Він сидів у кріслі ресторану,
Анна Петрівна завжди вважала тишу найвищим благом, на яке людина заслуговує на схилі літ.
Ранок того дня був прохолодним і вологим. Сіре небо нависало над містом, обіцяючи затяжну
Існують фрази, які, мов невидима лінія на піску, поділяють життя на «до» та «після».
Сонце в Неаполі зовсім інше, ніж у моєму рідному селі на Тернопільщині. Воно не