Оксано, ти не будеш проти, якщо ми якийсь час поживемо у моїх батьків. Я ще не дуже твердо стою на ногах, не можу забезпечити нам окремого проживання. Та й ти ще студентка, тому зараз мусимо перечекати, а мої батьки не проти нас прийняти у себе, – каже мені Тарас. Я любила свого чоловіка, і по молодості, погодилася жити в домі його батьків, навіть не уявляючи, яке воно – життя в чужій хаті та ще й із свекрухою
– Оксано, ти не будеш проти, якщо ми якийсь час поживемо у моїх батьків.
Ти нам винна 50 тисяч гривень, – заявив мені син. Сказати, що я була здивована такою заявочкою, це нічого не сказати. Син мій живе дуже заможно, але я ніколи нічого у нього не зичила, і не просила, то ж звідки у мене перед ним з’явився борг – я і уявлення не мала. Я жінка розумна, з досвідом, тому відразу зрозуміла, що без невістки тут не обійшлося, ну не стане мій син вимагати у мене просто так гроші, тим більше, що вони самі не бідні, ще мені могли б дати 50 тисяч і навіть не помітити. – Заходь, сину, додому, чаю поп’єм, а заодно ти мені все і розкажеш, а то стояти тут на вулиці і розмовляти якось не зручно
– Ти нам винна 50 тисяч гривень, – заявив мені син. Сказати, що я
Вже чимало часу минуло, а Поліна й досі не може пробачити собі того, що свекруху свою доглядала, як рідну людину, в той час, як свою матір навідувати часто не могла. На роботі вона завжди нафарбована, доглянута ходила і люди навіть й подумати не могли, яке в неї життя, скільки ж клопотів вона має, ніхто про її проблеми ніколи не знав. Поліна ніколи й не скаржилася нікому, але одного вчинку пробачити собі так і не змогла
Дуже Важка доля спіткала Поліну, усі, хто знали її, шкодували завжди, але вдіяти нічого
Я залишила двох своїх дітей і чоловіка заради любові, яка жила в моєму серці багато років. Мене всі засуджують, родичі і діти відвернулися від мене, але не все так однозначно як здається на перший погляд. Зараз мені 35 років, моєму сину 16, а донечці 12. Вони виявили бажання з батьком залишитися, а мене зрадницею вважають, яка їхнього тата кинула. – Ти хоч уявляєш, що ти робиш? Ти рідних дітей на примарне кохання проміняла? Та я знати тебе не хочу! – картала мене мама
– Ти хоч уявляєш, що ти робиш? Ти рідних дітей на примарне кохання проміняла?
Цього літа до нашої сусідки родина приїхала, щось там крутилися біля хати, допомагали їй. Невістка з ранку до ночі на городі трудилася, все обполювала, рвала бур’ян, на подвір’ї все повимітала та повигрібала, а потім вони несподівано поїхали, навіть не попрощалися з нами, хоча ще на вихідних мали бути в селі. Лише згодом ми дізналися причину – сусідці не сподобалася, що онучка, без дозволу, зірвала помідори з грядки
На сьогоднішній день я вже 53-річна жінка, але в старенькі бабусі я себе зовсім
Ми не можемо її до себе забрати, у нас діти. Павлику, ти що, готовий заради своєї матері потіснити у комфорті своїх дітей? – улесливо говорила Настя, погладжуючи чоловіка по плечу. Павло мовчав, не вистачало рішучості прийняти рішення. З однієї сторони він пообіцяв матері, що на зиму забере її до себе, щоб їй легше було. А з іншої – ні його дружина, ні навіть діти не хочуть, щоб бабуся жила з ними
– Ми не можемо її до себе забрати, у нас діти. Павлику, ти що,
Через місяць не забарився з візитом і Сергій. Чистий, виголений, у новій сорочці зайшов до тещиної хати. Підступив до столу й висипав із сумки кілька пачок грошей. Мовляв, він не найгірший чоловік у світі, от – гроші має, а те, що він оступився, то з ким не буває? – Поїхали зі мною назад, бо мені соромно перед людьми, – сказав Сергій. Та Зоряна вдосталь сьорбнула лиха від колишнього коханого й на гроші навіть не глянула
– Це ж треба ще мати таке щастя – з двома дітьми вийти заміж
Свого часу, моя мама отримала в спадок квартиру, але вона подарувала її на весілля моїй старшій сестрі. А мені, звісно, вже нічого дати не могла, адже жила мама зовсім небагато. Вона добре ставилася до мене, допомагала нам дуже з дитиною, а ми з чоловіком могли працювати. Та якось мама дуже швидко постаріла, то тиск, то ноги, то ще щось, буває, що з ліжка може день не вставати. Ось тепер до мене стала телефонувати моя старша сестра Людмила, але прохання її дивні, як на мене
Я щаслива мама. Колися була, здається, хоча мені дуже шкода. Є дві дочки у
Коли Анна сказала матері, що збирається їхати в Італію на заробітки, літня жінка неабияк розхвилювалася, бо вважала себе винною. – Не треба, дитино, через нас все кидати і у світи їхати, у тебе свої діти є, ти про них маєш думати, – вмовляла вона доньку. Анна і сама це розуміла, але ситуація була занадто критичною, і мама, і тато хворіли та потребували дороговартісного лікування, тому жінка і прийняла це рішення, бо іншого виходу допомогти рідним людям вона просто не бачила
Коли Анна сказала матері, що збирається їхати в Італію на заробітки, літня жінка неабияк
У мене сім’я руйнується, чоловік залишив мене, а ти про гроші лише хвилюєшся, що меблі не зможеш купити собі нові. Якщо хочеш, то забирай мої меблі, бери в моїй квартирі все, що є, – з сумом сказала Дарина своїй сестрі. Та Ольга сказала, що меблі таки забере, адже Дарина перед батьками дуже завинила
А ви самі просто винні у цьому! Так відповів відразу по телефону мені мій

You cannot copy content of this page