Українці Сьогодні

Нічого не розумію. Невістка ж знала, що я до них прийду, я ж попередила. Куди вона могла подітися? – говорю я сама до себе під дверима квартири сина. Я була відверто засмучена, адже я перлася через все місто, з двома сумками гостинців, і все заради того, щоб зараз стовбичити тут під зачиненими дверима? Найприкріше, що Юля знала про мій візит, вони на минулому тижні в неділю у мене були, і я попередила, що приїду до них в середу, але все одно пішла з дому

“Нічого не розумію. Невістка ж знала, що я до них прийду, я ж попередила.

Життєві історії 0

Ми з Мар’яною 4 роки разом жили однією сім’єю. До РАЦСУ не ходили, адже вважали, що в житті це не головне, вже як у нас буде дитятко, тоді й оформимо все офіційно. Ми жили в квартирі Мар’яни, але я дуже добре, на той час, заробляв і усі гроші вкладав в ремонт. А нещодавно став помічати якусь дивну поведінку з її сторони, таке враження, що вона віддалялася. Я не наважувався почати розмову з Мар’яною про те, що ж могло статися, але вона сама мені відкрила очі на правду

Так вже вийшло, що я вже 4 роки живу в цивільному шлюбі. Раніше ми

Життєві історії 0

Зоя пішла в кав’ярню і замовила собі чашечку кави. В Італії вона завжди так робила, тож вирішила, що зараз сяде в кафе і подумає, що їй робити далі. Вона тисячу раз уявляла собі як приїде додому, як одягнеться в дорогу шубу і в своєму найкращому вигляді пройдеться по селу. Для неї це було дуже важливо, наче якийсь пунктик в голові засів. Це зараз вона сеньйора Зоя, дружина багатого італійця Ауреліо, а в селі вона так для всіх і залишилася Зойкою в старих рваних чоботах. Саме в таких вона біля свого чоловіка і ходила, бо інших просто не було

Зоя пішла в кав’ярню і замовила собі чашечку кави. В Італії вона завжди так

Життєві історії 0

Як чоловіка не стало, у нас відкладені гроші були, бо заробляв він непогано, тому я наважилася взяти квартиру в кредит. Звісно, було у мене багато сумнівів, адже я давно немолода людина і одна можу не потягнути той борг. Але, гарно подумавши, таки зважилася: оформлю її на себе, поки будуть сили платитиму, а далі син підросте і цей тягар вже на себе візьме. Так і зробила, як задумала собі. А тут мій син одружився і невістку привів, а про такий варіант я не подумала

І на все наше невелике містечко про мене такі недобрі чутки вона вже пустила,

Життєві історії 0

Катерина почувалася нікчемною матір’ю, тому що не могла одягати свою принцесу так, як треба би було. Мама домовилася з невісткою, що та віддаватиме дитячі речі з їхньої доньки. Відмовити невістка не могла, але і давала все без зайвого ентузіазму, тому до дитини Катерини доходили лише найстаріші речі, а нові невістка або тримала у себе, або продавала. Неприємно і гірко себе почувала молода жінка, але мама нав’язала їй думку, що вона сама в усьому винна, і якби думала наперед головою, то цього б не сталося

– Як нема грошей? У тебе ж зарплата мала бути? – стала картати Катерину

Життєві історії 0

Як ми доньку свою не вмовляли, щоб вона не продавала квартиру, але Світлана не слухала нас, вже й документи підготували і з нотаріусом домовилася. А одного разу, Світлана якраз з чоловіком вечеряла, в двері хтось подзвонив, вийшла першою наша донечка. – А де батько мій? Він тут проживає, мені його адресу мій дядько дав, – сказав незнайомий хлопець в порозі. Світлана навіть не могла нічого зрозуміти, адже в її чоловіка дітей ніяких немає, принаймні, вона нічого не знає про це і пильно подивилася в сторону нашого зятя

Дуже вчасно, виходить, дочка все дізналася, – ділиться з подругою Тамара, – адже 3

Життєві історії 0

Олег забіг на вуличку з квітковими магазинами, забігав по черзі в кожен, і був вельми засмучений, бо в жодному з них він не знайшов білих лілій. “Зараз на них не сезон”, – пояснили йому в одному з магазинів. “Візьміть білі хризантеми, вони дещо схожі на лілії”, – запропонували в іншому. Та чоловікові були потрібні лише конкретно лілії – білі лілії для його коханої Лілії. Олег вже хотів опустити руки, та раптом в останньому магазині він таки побачив ті квіти, які шукав, але коштували вони шалено дорого – одна гілочка 500 гривень. Продавчиня пояснила, що ці суцвіття вони вирощують як вазони і зрізають квіти, використовуючи їх по одній гілочці до дорогих букетів. – А мені потрібні вони усі, – Олег кивнув на відро, в якому було понад 20 гілочок білосніжних лілій

Олег забіг на вуличку з квітковими магазинами, забігав по черзі в кожен, і був

Життєві історії 0

Коли ми з Михайлом одружилися, то стали жити в мене, адже я мала квартиру свою. Свекруха, коли перший раз переступила поріг мого дому, якась незадоволена дуже була, нічого їй в мене не сподобалося. Я думала поговорили та й все, більше вона до нас не ходитиме, але після весілля мами Михайла геть осміліла

Так багато власних сил я в нього вклала, доглядала за ним дуже добре, дала

Життєві історії 0

А я думала, ти зрадієш, – кажу я своєму чоловікові. – Це ж не що-небудь, це квартира. Не розумію, що не так? – Ти мала зі мною порадитися, перше, ніж такі серйозні речі вирішувати, – невдоволено бурчить Станіслав. – Вибач, але гроші мої, і я думала, що сама маю право вирішувати, куди і на що їх витратити. Квартиру я для нас купила, щоб не заважати твоїй мамі, і щоб чужим людям за оренду не платити. – Купила для нас, кажеш? А чого ти її на свою маму оформила? – чоловік ніяк не міг заспокоїтись

– А я думала, ти зрадієш, – кажу я своєму чоловікові. – Це ж

Життєві історії 0

Оксано, ти не будеш проти, якщо ми якийсь час поживемо у моїх батьків. Я ще не дуже твердо стою на ногах, не можу забезпечити нам окремого проживання. Та й ти ще студентка, тому зараз мусимо перечекати, а мої батьки не проти нас прийняти у себе, – каже мені Тарас. Я любила свого чоловіка, і по молодості, погодилася жити в домі його батьків, навіть не уявляючи, яке воно – життя в чужій хаті та ще й із свекрухою

– Оксано, ти не будеш проти, якщо ми якийсь час поживемо у моїх батьків.