Життєві історії 0
Колишня дружина Остапа їхала за кордон на заробітки, доньку взяти з собою не хотіла, тому він став просити свою нову дружину взяти його доньку жити до них. – Забув у тебе ще один момент уточнити. Нам доведеться прописати Зоряну у себе, – сказав чоловік Уляні. Вона була дуже здивована, адже вони до одруження домовлялися, що донька від першого шлюбу чоловіка житиме з матір’ю. Але стала думати як їй хитро вчинити, адже не хотіла, щоб Остап з нею розлучився
Вже на момент весілля з Остапом Уляна дуже добре знала про наявність у нього
Життєві історії 0
В Німеччині я опинилася ще в лютому 2022 року. Жили ми спочатку в маленькому містечку, де було дуже мало українців, дали мені з дітьми невеличку кімнатку в якомусь гуртожитку. Не буду розповідати, як важко мені було, ті хто відвідав Німеччину добре мене зрозуміє. Але найгірше було те, що родичі мені стали телефонувати з Запоріжжя і просити, щоб я їм допомогла, часто просили переслати 100 євро, вони вдома наслухалися, що в мене тут виплати шикарні
Ще в лютому 2022 року я опинилася в Німеччині з двома маленькими дітьми. Я
Життєві історії 0
Коли Ліда говорила чоловікові, що вона так далі не може і колись піде від нього, він не сприймав всерйоз її слова, бо був переконаний, що нікуди вона від нього не дінеться. – От що ти собі таке вигадуєш? Подивись на себе. Кому ти потрібна? – говорив чоловік. Ліда з сумом розуміла, що і справді варіантів у неї є не багато, тому продовжувала все терпіти. Все змінилося тоді, коли Остап, єдиний син Ліди та Любомира в столицю поїхав вчитися, а вона в Іспанію вирішила податися
“Та кому ти потрібна?”, – ці слова Ліда настільки часто чула від свого чоловіка,
Життєві історії 0
Вже місяць тітка моя мені телефонує, просить, щоб я матір її доглядала, бабусю свою, а вона мені, коли старенької не стане, квартиру залишить її. Квартира в бабусі добротна і можна було б погодитися на це. Але з нею дуже важко, її не можна вдома залишати одну, а я теж не можу цілодобово вдома сидіти. Чоловік просить, щоб я погодилася, але ж як можна вірити тітці, коли вона єдина спадкоємиця бабусі
Зараз моїй бабусі зараз 85 років. Це рідна мати моєї мами. Правду кажучи, у
Життєві історії 0
Вже з першого дня, коли Марія приїхала додому, вона відчула, що атмосфера тут якось змінилася. Вони з донькою ніколи не мали проблем у спілкуванні, і вона не очікувала, що щось змінилося тепер. Однак одного разу, коли Марія взяла рушник з ванної кімнати, Віка зробила їй зауваження, що рушник належить зятю, і що треба питати, перш ніж щось брати. Марія відразу вибачилася, але це вже був перший дзвіночок. Протягом тих кількох тижнів, що Марія провела вдома, вона помітила, що багато чого в будинку тепер належить саме зятю, хоча придбано все це було за її гроші
Марія вже десять років працює в Італії, вирушивши туди на заробітки в свої п’ятдесят,
Життєві історії 0
Досиділи всі гості до кінця вечора, я подала торт до кави. І тут донька запропонувала, щоб я свічку задула і бажання загадала. – А що мені загадувати? – кажу. – Моє бажання вже збулося. Я собі машину купила. Треба було бачити очі сина, дочки, а найбільше чоловіка. Вони не знали, що я в Німеччині навчилася водити і здала на права. Гроші відкладала майже рік, і придбала собі гарну іномарку. А що, хіба я не заслужила
– А хіба тобі щось треба, мамо? У тебе ж все є! От я
Життєві історії 0
Чай свій у невістки я так і не допила. Пішла в коридор, стала взуватися. Ілона на це ніяк не відреагувала. Навіть не питала, куди я іду. Вийшла я під під’їзд, сіла неподалік на лавочку, і дала волю сльозам. Так прикро мені в житті ще ніколи не було. А через якийсь час бачу невістка вийшла гуляти з дитиною, і всю мою консервацію на смітник винесла. Слів не було. Коли вона пішла, я склала все назад в сумки і попленталася на вокзал. Мені пощастило, бо хтось здав квиток і я змогла його купити на вечір
– Не приїжджай, мамо. Не треба, дорога далека, а ти вже не молода. Навіщо
Життєві історії 0
Коли я їхала в Італію, то розраховувала, якщо я за кордоном важко працюватиму, то чоловік і вдома буде більше підробітків шукати, щоб більше заробити і ми могли своїм дітям допомогти. Я працювала в Італії по 12 годин: прибирала квартири й будинки, перебирала продукти на складах, доглядала за чужими дітьми. На місяць я отримувала 1000 євро, але собі не залишала майже нічого, все чоловікові передавала та дітям. Частенько свекрусі могла підкинути 50 євро, знала, що в неї пенсія мізерна, хоча вона ніколи не просила мене про це. А одного разу взяла невеличку відпустку і така щаслива додому поїхала на 2 тижні. Але не здогадувалася, що вони змінять геть усе
Дуже хочу розповісти власну історію. Моя історія, на жаль, не про щиру та світлу
Життєві історії 0
Маріє Іванівно, – рішуче промовила невістка, підводячись з-за столу. – Я вдячна вам за турботу, але ми на вашу дачу не поїдемо. Ні сьогодні, ні на наступних вихідних взагалі. Дача – то була ваша забаганка, вам там подобається, то ви працюйте собі. А до нас більше діла не майте, я не хочу там працювати всі вихідні, щоб ви потім половину урожаю віддали родичам нашим. Я так втомлююся на роботі, що ніг не чую вечорами. Заспокойтеся і більше не майте діла до нас. Свекруха стояла, як вкопана. Скоро сезон дощів і морозів, а в неї картопля не викопана зовсім
– Тетяно, сонечко, ти ж розумієш, що картоплю треба копати вже? – спокійним та
Життєві історії 0
Моя подруга довго мовчала чоловікові, догоджала йому, адже хотіла зберегти сім’ю, бо вже з Дмитром мали дитину. Та коли зрозуміла, що чоловік вже хоче піти з сім’ї, то випередила його і сама подала на розлучення, щоб не соромно було перед родиною. Але найгірше було не це, згодом Наталя мені сумнішу правду розповідала
Дуже часто так буває в житті, що люди кажуть, от їй пощастило з чоловіком:

You cannot copy content of this page