З понеділка по п’ятницю до нас з чоловіком ходила свекруха, вона гляділа нашого сина, готувала нам вечерю, поки ми на роботі були. Ми маму дуже цінували, щиро вдячні їй були і щедро за це платили. Свекруха стала добре харчуватися, змінила гардероб. А в один день сказала, несподівано: – Більше я, діти, до вас не прийду, не просіть у мене нічого і не звертайтеся. Ну я й стала випитувати – що ж було не так
Ми з Ярославом вже 7 років живемо разом у шлюбі. Здається, ніби ціла вічність
Оце у мене в родині закрутилося – діти через гроші мої пересварилися між собою, а я ще навіть додому не доїхала. Син вважає, що гроші я йому маю віддати, бо все життя я лише своїй дочці, сестрі його допомагала. А дочка щиро переконана, шо все моє – її, бо вона навіть не уявляє, як їй жити без моєї фінансової підтримки
Оце у мене в родині закрутилося – діти через гроші мої пересварилися між собою,
Валентина Петрівна прибігла до доньки з вологими очима, покликала її на кухню, бо вдома був зять і стала на сваху свою скаржитися. Що вона тільки не говорила про свекруху Поліни, але не взяла до уваги, що стіни в панельному будинку дуже тонкі і Роман все чув, що говорила теща про його матір. Не дочекавшись кінця розмови, він швидко на кухню зайшов. Це були останні плітки в його домі
– От правду кажучи, совісті зовсім у неї немає. Тобто, ви ось просто так
Якщо ти вже спитала моєї думки, то я проти. Виходити заміж в твоєму віці, мамо, не найкраща ідея, – заявила мені донька, коли я їй оголосила, що сусід зробив мені пропозицію і я планую виходити заміж. – А що в цьому поганого? – перепитала я. – Нічого поганого, просто тобі цього не треба. Краще їдь в Італію ще років на 10 зможеш працювати, а коли повернешся, тоді і до цієї теми повернемося, – дає мені мудру пораду дочка. Їй добре говорити. Мені зараз 58 років, через 10 років, дасть Бог, буде 68, і я не впевнена, чи захочу в такому віці про заміжжя ще говорити
– Якщо ти вже спитала моєї думки, то я проти. Виходити заміж в твоєму
В магазині Марта швидко обрала кілька речей, які планувала придбати для себе. Та коли вона підійшла до каси і почала оплачувати, хтось покликав її по імені. Марта обернулася. Перед нею стояла її молодша сестра Люба, яка тримала в руках візок з двома дітьми. Люба виглядала втомленою та розгубленою, і вигляд у неї був не вельми, особливо чоботи, що були зношені до дир. Марта уважно подивилася на сестру, а потім знову на її чоботи, і вирішила діяти
Марта не могла повірити, що їй вдалося трохи заощадити. Вона довго працювала над тим,
Як донька мені сказала, що в Італію їхати збирається, це було справжньою неприємною несподіванкою для мене. Я завжди боялася, що на старості років залишуся одна, адже, крім Олени в мене нікого немає, тому завжди просила її, щоб вона не залишала мене саму. Олена обіцяла, що це все тимчасово, трохи заробить і повернеться. А тепер я маю передачі одні: італійський сир і макарони, ще іноді гроші мені передає. Але що мені з того, коли доводиться по сусідах ходити
Сьогодні в нашу редакцію прийшов лист, який не міг залишити нас з колегами байдужими.
Свою молодшу сестру Віру я в дитинстві дуже любив, оберігав від усіх, і називав її не інакше як Віруня. Але то було давно. Доросле життя нас обох дуже змінило. І зараз виникла така ситуація, що ми з сестрою можемо стати ворогами на все життя, а мені найменше цього б хотілося. Проте, і своє віддавати сестрі я теж не хочу. Зараз моя сім’я – це дружина і діти, і мені перш за все про них треба дбати
Свою молодшу сестру Віру я в дитинстві дуже любив, оберігав від усіх, і називав
Колежанка Лесі в той день на роботу прийшла дуже сумно, ні з ким не спілкувалася, весь день опускала очі. – Чоловік пів року з іншою зустрічався, вона чекає дитя, – сумно пояснила Ірина. – Знайшла чого сумувати! Не ти перша, не ти остання, вони не варті того, щоб ти сумувала. Будь мудрішою, знай собі ціну, зараз багато дуже сімей розлучаються. Та продовження історії, яку розповіла Ірина, здивувало навіть Лесю саму
Ірино, що з тобою? – схвильовано запитала Леся, – кличу тебе, кличу, а ти
Діточки, як добре, що ви у мене є! А з ким з вас я житиму, коли повернуся додому? – пригощаюся я за столом наїдками, які приготувала дочка з невісткою, і так, у формі жарту, вирішила прояснити ситуацію. Після цього мого простого запитання, в кімнаті настала тиша. Діти здивовано дивляться то один на одного, то на мене. Першою заговорила донька. – Мамо, ну навіщо тобі з кимось з нас жити? Ти вже за стільки років відвикла від цього галасу. А хіба ти не збираєшся купувати собі однокімнатну квартиру
– Діточки, як добре, що ви у мене є! А з ким з вас
Тоді якраз сесія в сина була і Ольга вирішила його провідати. Приїхала, а в холодильнику на його поличці порожньо зовсім, а Данило їсть одну мівіну і ще 10 пачок на поличці лежить. Образилася вона на племінницю. – Світлано, ти собі борщ вариш частенько. Невже тобі шкода налити рідному братові мисочку якусь? Він же так все собі зіпсує тією мівіною. Світлана довго дивилася на тітку, а потім так відповіла, що родичі досі між собою не спілкуються
У будинку Зінченків сьогодні було свято – відзначали ювілей глави родини – Бориса Глібовича.

You cannot copy content of this page