Українці Сьогодні

Мамо, я думаю, що пора твою квартиру продавати, – заявила мені донька. Від почутого я аж присіла. – Як продавати? А де я житиму, як від вас повернуся? – питаю. – У тебе ж є спадковий будиночок в селі, ти спокійно можеш там жити. Ремонт ми тобі допоможемо зробити. Це було як грім серед ясного неба. Село… Я навіть не могла повірити своїм вухам. Моя квартира – це моє місце, моя свобода, моя незалежність. Я не могла уявити, як я залишу її і переїду в село

Після того, як не стало мого чоловіка, я залишилася сама в своїй двокімнатній квартирі.

Життєві історії 0

От для кого ти, Оксано, все це пристарала? Дітей у тебе ж немає. Ти б моїм дівчатам допомогла, не чужі вони тобі, а племінниці рідні, – каже Галина, і пропонує, щоб я її старшу доньку з чоловіком після весілля в свій будинок впустила. Від цієї пропозиції я навідріз відмовилася. Я сама ще не встигла пожити, мені лише 50 років, і у мене нарешті з’явився власний дім. Я не впевнена, що мені зараз треба впускати туди кого-небудь, навіть якщо мова йде про племінницю рідну. Зовиця назвала мене невдячною, нагадала, як вони мене в свій час прийняли в свою родину, дали дах над головою, а я тепер маю можливість, і не хочу їм допомогти

– Ти диви, яка синьйора власною персоною до нас завітала! Що, приїхала позловтішатися? Забирайся

Життєві історії 0

Коли батьків наших не стало, я хотіла їх хату відразу продати, хоча нас з їх будинком розділяє лише паркан, але сестра просила не спішити, сказала, що в неї інший план є. А, через деякий час, її донька розлучилася, її залишив чоловік і вона з дитиною до матері повернулася. Все б нічого було, та якось мені Ольга моя телефонує. – Хай моя донька в батьківській хаті з дитям трохи поживе, у нас місця не вистачає, а ти там за нею трішки, будь ласка, приглянь. Звісно, я пошкодувала родину, з усім погодилася. Та дарма я це зробила

Ми з моїм чоловіком Олегом купили хорошу земельну ділянку біля моїх мами й тата

Життєві історії 0

Зранку приїхала Зоряна з дітьми. – Мамо, сподіваюся, ти йому не дала ніякі гроші? – запитала вона прямо з порогу. – Кому? – перепитала Ольга. – Ну як кому? Василю, звичайно, кому ж іще. Мамочко, якби ти знала, що тут робиться коли тебе нема, – не витримала Зоряна і стала розповідати мамі всю правду про їхнє з чоловіком життя

– Василю, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з буса, який привіз

Життєві історії 0

Якби ви себе так не жаліли, і на заробітки поїхали б, то у нас зараз фінансових проблем би не було, – заявив мені зять. – У вас не було би фінансових проблем, якби ти працював і гроші заробляв, – вкотре повторила я зятю. Ситуація в моїй родині склалася – хоч плач. Якось вже пізно ввечері ми з чоловіком пили чай і вже збиралися йти спати, аж тут дзвінок у двері. Ми трохи налякалися, чоловік пішов відчиняти, а я аж руками всплеснула, коли побачила свою доньку Дарину

– Якби ви себе так не жаліли, і на заробітки поїхали б, то у

Життєві історії 0

В перший день мого приїзду чоловік з порогу заговорив про розлучення. Я зателефонувала старшому синові, попросила, щоб він приїхав, сподівалася, що він з батьком своїм поговорить, але син приїхав лише по гроші на машину, подякував і поїхав, а мені сказав, щоб ми з батьком самі розбиралися, мовляв, це не його справа. От що мені тепер робити? Я така засмучена цими подіями, що словами не передати

– Сама вибирай, Олено – будемо розлучатися і майно ділити, чи вже якось так

Життєві історії 0

Коли приходили свята, невістка завжди дарувала мені подарунки, які були, м’яко кажучи, не дуже. Я не хотіла ображати її, тому завжди дякувала і ставила на поличку те, що вона приносила. Але коли вона на мій ювілей подарувала мені сервіз за 400 гривень, я вже не витримала, особливо коли дізналася, що невістка купила на ювілей своїй мамі

Я завжди була скромною людиною. Виховувала своїх дітей в скромних умовах, без розкошів, але

Життєві історії 0

Олена Іванівна в свої 72 роки відчула, що самопочуття її погіршується, самій багато речей стало важко робити і мати вирішила, що пора зробити вибір між трьома невістками, хто ж має доглядати її. А в нагороду вже зараз хотіла залишити квартиру одній з дружин своїх синів, щоб потім не було суперечок між ними. Вона вирішила нікому не розкривати свій секрет, а стала по черзі невісток закликати до себе на чай. Першою прийшла, звісно, старша невістка Марина

Олена Іванівна все життя своє була жінкою впертою та принциповою. Але й життя було

Життєві історії 0

З Миколаєва в Чехію ми приїхали в минулому році. Я одна з дітьми, дуже важко було спочатку, я себе заспокоювала, що це тимчасово, скоро в рідні стіни повернемося. Та згодом влаштувалася на роботу, квартиру в оренду знайшла і діти звикли до школи, що найбільше порадувало мене. Але не встигло й три місяця минути, як ми відправилися за кордон, як з Миколаєва стали дзвонити мені мама і тато. – Ти казала, що повернешся скоро – то давай повертайся

Ми з дітьми переїхали до Чехії ще в минулому році. Це був дуже важкий

Життєві історії 0

Дочці своїй я нічого не шкодувала, вона могла витрачати мої заробітчанські гроші на все, що їм було потрібно, але в межах розумного, звичайно. Та я сподівалася, що Тетяна розуміє, що я не можу бути вічно заробітчанкою, тому бережно відноситься до грошей. Так я думала, поки не приїхала додому і не побачила, що сховок пустий. Я хотіла дітям сина на Миколая зробити цінні подарунки, адже я їм ніколи нічого не давала. Заглянула у сховок, щоб взяти звідти гроші, і присіла від несподіванки, бо там було всього-навсього 500 євро

– Тут лише 500 євро. Донечко, а де гроші? Ти їх кудись переставила? –